Караїмський цвинтар у Залукві
Село Залуква знаходиться неподалік старовинного Галича, трошки на захід. Власне, Галич і Залукву розділяє річка Луква, відразу за якою, що лігічно, і розташована Залуква. Село зазвичай знаходиться поза увагою туристів і усіх, хто цікавиться старовиною і хто приїздить побачити пам’ятки Національного Заповідника «Стародавній Галич». Але фізично ви Залукву не зможете оминути, адже через неї проходить шлях до села Шевченкове, у якому розташована єдина пам’ятка часів Київської Русі, що зберіглася у Галичині – церква Пантелеймона.
Отже, на шляху з Галича до Шевченкового ви побачите вказівник «Караїмський цвинтар», який і є цікавинкою Залукви.
Справа в тому, що у Галичі колись існувала караїмська громада. Точно невідомо, коли тут оселились караїми (чи то у ХІІІ, чи то у XVI ст.), але вперше вони згадуються у 1578 р., коли король Стефан Баторій надав їм привілеї. Якщо кому дійсно цікаво дізнатися історію караїмів Галича, є цікава стаття. Додамо лише, що на початку 2020-х рр. у Галичі залишався лише один караїм, та і той був тут наїздами з Ізраїлю.
Цвинтар розташований на березі Дністра, за приватними дворами. Під час досліджень у 1990-х рр. на ньому було зафіксовано 219 поховань. Найстаріший з пам’ятників датується XVIII ст. Виглядають надгробки як типові єврейські мацеви (так, власне називається єврейський і караїмський надгробок) із зображеннями рослин, левів, семисвічників і надписами єврейськими літерами.
Сам цвинтар трошки закинутий, надгробки з нього місцеві мешканці періодично розтаскували для господарського вжитку. Деякі плити з цвинтаря встановлені у Музеї караїмської історії і культури у Галичі. А крім того, цвинтар розташований на самому березі Дністра, який підмивається, тож надгробки і поховання сповзають у річку. Печальна картина.
На жаль, ми були у Залукві у дуже похмурий день, тому наші фото вийшли не такими, як хотілося.
Крім того, у Залукві є Петропавлівська церква. Вона сучасна, а от поруч із нею є дерев’яна дзвіниця, яка виглядає як старовинна. Скоріш за все, вона зберіглася від старого дерев’яного храму, який колись був тут на місці сучасного.
Фото зроблені 29 квітня 2019 р.
