Бердичів
Бердичів – районний центр у Житомирській області (77,2 тис. жителів), розташований на березі р. Гнилоп’ять. Перша писемна згадка – 1545 р.
У кінці XVIII ст. Бердичів опинився у складі Російської імперії на кордоні «межі осілості», що спричинило значний приток до міста єврейського населення. Саме євреям Бердичів має завдячувати неабиякому пожвавленню економічного життя та культурному розвиткові. У різні часи бувало, що євреї складали більше 90% мешканців міста. У народному фольклорі Бердичів є символом “містечковості” та часто виступає місцем, де відбувається дія у єврейських анекдотах.
До наших днів збереглася забудова єврейського Бердичева, досить проста та провінційна, у тому числі і декілька синагог. А старовинний бердичівський єврейський цвинтар є однією з націкавіших історичних пам’яток України. Тут знаходиться могила одного з найбільш шанованих хасидських цадиків XVIII ст. Леві Іцхака бен Меїра Бердичівського, місце паломництва євреїв з усього світу.
Видатною архітектурною пам’яткою України у стилі бароко є ансамбль монастиря босих кармелітів (XVII-XVIII ст.), який мальовничо розташований на березі річки Гнилоп’яті.
Також у місті зберігся костел Святої Варвари (XVIII-ХІХ ст.), у якому у 14 березня 1850 р. відбулося вінчання видатного французького письменника 51-річного Оноре де Бальзака з місцевою шляхтичкою 49-річною Евеліною Ганською. Обряд здійснив прелат Віктор Ожаровський. Історію цього кохання зберігає меморіальний музей у селі Верхівня Ружинського р-ну.
Бердичів є батьківщиною видатного англійського письменника польського походження Джозефа Конрада (Теодора Коженьовського, 1857-1924), відомого радянського письменника Василя Гроссмана (1905-1964), а також популярного українського письменника Всеволода Нестайка (1930-2014), автора безсмертних “Тореадорів з Васюківки”.
