Сокаль

Сокаль

Сокаль. Комплекс бернардинського монастиря, 1604-1619, арх. Бернард Авелідес

Сокаль – одне з найзатишніших маленьких міст України. Розташований він у 83 км від Львова, і сполучення з обласним центром дуже зручне: з АС-2 Львова кожні 15 хвилин до Сокаля ходять маршрутки. Такою зручністю ми і скористалися, відвідавши місто у перший день травня.

Сокаль. Ратуша, ХІХ ст.

Сокаль – місто давнє. Археологи стверджують, що виникло воно ще у ХІ ст. У 1241 р. монголо-татари зруйнували місто, і воно відродилося вже на лівому березі Західного Бугу (на правому відбудували тільки замок, який функціонував у xiv-xvii ст. і до наших днів не зберігся).

А в писемних джерелах місто вперше згадується у 1377 р. Магдебурзьке право отримало у 1424 р.

У 1519 р. на місці спаленого татарами Сокаля відбулася битва між ордою та військом Костянтина Острозького, після якої місто знову було перенесене на правий берег (де зараз і знаходиться).

Сокаль. Будинок державного казначейства, 1905

У xv-xviiІ ст. Сокаль належав до Белзького воєводства і був центром староства. У 1648 р. під час війни під проводом Богдана Хмельницького Сокаль визволив загін полковника Кудрі. У другій половині xvii–xviiІ ст. місто переживає занепад, і лише після входження його до складу Австрії (Сокаль із навколишніми селами став називатися дистриктом) починає поступово відроджуватися. Згідно із «крайовим законом» від 1891 р. Сокаль іменується вільним королівським містом і належить до 30 найбільших міст Галичини. Тоді його населення складало 8006 жителів. Першого липня 1884 р. до Сокаля прибув по новозбудованій залізниці перший потяг.

Сокаль. Недобудований костел, 30-ті рр. ХХ ст. та пам'ятник Шевченку

На рубежі ХІХ-ХХ ст. у Сокалі жив і працював майбутній президент ЗУНР Євген Петрушевич, який розгорнув у місті активну громадсько-політичну роботу. Двічі він був обраний послом до австрійського парламенту від округу, до якого входив Сокальський повіт.

У 1939 р. Сокаль увійшов до складу СРСР.

Ось така історія. Якщо коротко. Тепер перейдемо до пам’яток.

Найцікавіша архітектурна принада міста знаходиться все ж таки не в місті. Якщо Сокаль розташований на правому березі Західного Бугу, то на лівому – село Жвірка, де й знаходиться ансамбль бернардинського монастиря. Кляштор почав зводитися у 1604 р. під керівництвом архітектора монаха Бернарда Авелідеса (автор бернардинського костелу у Львові). Будівництво велося довго, тому що у цьому місці дуже складні болотисті ґрунти. Костел Богородиці був освячений лише у 1619 р. Тоді ж у ньому розмістили копію чудотворної ікони Божої Матері Ченстоховської. Сокальський кляштор почали називати «Руською Ченстоховою».

Сокаль. Комплекс бернардинського монастиря, 1604-1619, арх. Бернард Авелідес

Монастир тут був до 1951 р., коли Забужжя перейшло до СРСР. Тут було відкрито колонію суворого режиму, яка розміщується тут і до цього дня. Звичайно ж, це не сприяє збереженню монастиря як архітектурної пам’ятки, на жаль. Але здаля (з самого Сокаля) ви можете помилуватися чудовим краєвидом: здається, що білий храм Діви Марії

Сокаль. Миколаївська церква, XVI ст.

пливе по Бугу, наче лебідь. Але то здаля…

(Не можемо не повідомити, що у березні 2012 року жахлива пожежа майже повністю знищила храм. Що буде з ним далі – невідомо, але подумати страшно.)

Тепер перейдемо до сокальського середмістя, де є чимало цікавого. Заглянемо у міський парк, де подивимося на дві видатні архітектурні пам’ятки.

По-перше, тут знаходиться церква Святого Миколая, збудована ще у XVI ст. Будівля має явний оборонний характер і належить до найкращих зразків ренесансної архітектури в Україні.

Саме у цьому храмі у 1594 р. відбулася нарада щодо можливості об’єднання православної та католицької церков, що за два роки вилилося у Берестейську унію.

Сокаль. Синагога, 1 пол. XVIІ ст.

По-друге, у міському парку розташована чудова синагога у стилі ренесанс, яка була зведена ще у 1-й половині xviІ ст. Доля сокальських євреїв незавидна – всіх їх (9,5 тис.) було знищено під час війни. І доля синагоги теж не краща. Зараз це – напівруїна, всередині якої сміттєзвалище.

З парку переходимо до самісінького центру, на площу Січових Стрільців, де розташована стара ратуша (ХІХ ст.), відреставрована так, що здається новобудовою. Тут зараз міськрада.

Сокаль. Михайлівська церква, 1835

Поруч – недобудований костел, який зводився у 30-ті рр. ХХ ст., але у зв’язку з відомими подіями так і залишився «недобудом». Хто ж буде зводити костел, коли радянська влада навколо? Також тут збереглася старовинна забудова, яка трошки надає нам можливості уявити, як виглядав Сокаль сто років тому.

А домінантою середмістя є Петропавлівський собор, зведений у 1904-1909 рр. за проектом архітектора Василя Нагірного. (Храм відразу нагадав нам іншу церкву – Михайлівську в Комарному). Неподалік, на вулиці Хмельницького, можна побачити Михайлівську церкву (1835).

Усього на оглядини Соколя ми витратили близько трьох годин. Так, небагато… Але ж і Сокаль – маленьке місто. Мешкає тут усього близько 23 тис. осіб. Не знаємо, як насправді, але враження забутого Богом міста Сокаль не справляє. Дуже позитивний.

Сокаль. Петропавлівська церква, 1904-1909

На фотографіях згори до низу зображено:

– бернардинський монастир, 1604-1619

– ратуша, ХІХ ст.

– будинок казначейства, 1905

– недобудований костел, 30-ті рр. ХХ ст. та пам’ятник Шевченку

– бернардинський монастир та р. Південний Буг

– Миколаївська церква, XVI ст.

– синагога, XVIІ ст.

– Михайлівська церква, 1835

– Петропавловська церква, 1904-1909

Травень 2011
Готелі Сокаля

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *