Храми Чернівців

У Чернівцях є велика кількість храмів, які належать до різних конфесій. Скажемо відверто: занадто видатних архітектурних шедеврів серед них нема. Але всі ці «нешедеври» так органічно вписані в міську забудову, що є невід’ємною і, може, основною складовою тієї самої чернівецької чарівності. Ми побачили в Чернівцях одинадцять старих християнських храмів (+колишні синагоги, які в іудеїв, в принципі, не вважаються за храм). Хочеться про кожен з них написати пару слів, щоб ви, коли будете в Чернівцях, жодного не пропустили.

Церква Трьох Святителів (1867-1882), яка є складовою частиною Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, більш відомої як Чернівецький університет (архітектор – Йозеф Главка). Хочеться сказати, що весь ансамбль резиденції є настільки красивим, що церква, як така, не виділяється на фоні інших споруд. Комплекс сприймається як єдине ціле, і жодну споруду – від брами до храму – неможливо розглядати як щось окреме. Разом з усіма іншими спорудами резиденції Трьохсвятительська церква входить до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Церква діюча, належить ПЦУ.

Гламурна церква. Чому гламурна? Тому що рожева. Так легковажно ми назвали кафедральний собор Святого Духа, який є головним православним храмом УПЦ МП. Започаткований він був у 1844 р., а освячений через 20 років місцевим митрополитом Євгеном Гакманом. Кажуть, що за основу було взято один з варіантів проектів Ісааківського собору в Петербурзі, який (проект) був подарований Гакману під час його перебування в російській Троїце-Сергієвій лаврі. У довідниках написано, що церква збудована у стилі італійського ренесансу. І справді, нагадує вона, наприклад, венеціанське диво – базиліку Санта-Марія делла Салюте (насправді, це небо і земля, звісно, але хоча б трошки все ж таки нагадує). Зауважимо, що з колишнім цілком природним білим кольором фасаду собор більш здавався ренесансною спорудою, але ядучий рожевий колір все зіпсував.

Найцікавіша (з точки зору назви) – П’яна церква, а якщо більш прозаїчно, то Миколаївська. Це кручене диво було збудоване у 1927-1939 рр. У будівлі є дві цікаві особливості. Перша – куполи. Такі, наче їх хтось великою рукою узяв за главки і легенько так крутнув у різні боки. Коли дивишся, трошки очі роз’їжджаються. Ви розумієте, що саме за це церква і була прозвана «п’яною». Такі куполи були зроблені за зразком храму в Куртя де Арджеш (Румунія), хоча тамтешня церква порясніше буде. А друга цікавинка – це те, що головний вівтар церкви розташований не прямо, а збоку. Але це тільки так здається. Насправді, вівтар там, де треба, на сході, а от головний вхід, який має бути, відповідно, на заході, розміщений на півдні, тому що там головна вулиця. Ну, таким чином, церква трошки п’яна не тільки ззовні, а і всередині.

У радянській час Миколаївський храм був кафедральним. Зараз належить УПЦ МП.

Наступна окраса Чернівців – вірменський собор Петра і Павла. Збудований він у 1869-1875 рр. за проектом Йозефа Главки. Є припущення, що будували собор із залишків цегли від будівництва резиденції митрополитів.

Це, мабуть, найкрасивіший храм Чернівців. Якщо не найкрасивіший, то точно найдотепніший, дуже вдало стилізований під справжню древню романо-готичну вірменську церкву. Знаходиться він у кварталі, що колись був вірменським. Собор залишився, а вірмен у Чернівцях вже майже нема – після війни усі виїхали. Зараз тут розміщується органний зал, але й богослужіння проводяться. У наш приїзд, на жаль, був закритий. Може, вам пощастить?

Неподалік вірменської (хоча, у Чернівцях майже все неподалік) є греко-католицький храм Успіння. Будувався у 1820-1821 рр. у стилі ампір, а потім у 1937 р. був перебудований у стилі українського бароко. Саме при цій церкві у 1834 р. виникла перша на Буковині громадська організація українців «Братство святого апостола Тадея». Прихожанами церкви у свій час були такі видатні буковинці, як Ольга Кобилянська, Юрій Федькович, Ірина Вільде. Зараз храм є співкафедральним собором Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ (разом із Преображенським собором у Коломиї). Зовні храм, можна сказати, звичайний, але от у перспективі вулиці Руської дуже гарно виглядає.

Зовсім неподалік П’яної церкви знаходиться найменша, але й найцінніша через свій поважний вік пам’ятка культового зодчества Чернівців. Це дерев’яна Миколаївська церква, яка стоїть тут з 1607 р. Це простий храм хатнього типу, але саме такі нехитрі церкви здаються найбільш цікавими через архаїчність форм. Про церкву існує багато легенд: що тут бував Петро Сагайдачний після Хотинської війни 1621 р., Іван Мазепа після Полтавської битви 1709 р., а також що тут відспівували сина Богдана Хмельницького Тимоша (1653). Можливо.

Собор Cвятої Параскеви Сербської (1844-1862). Це перша церква, яку ви побачите, якщо приїдете до міста потягом, бо знаходиться вона неподалік залізничного вокзалу. Храм є кафедральним собором Чернівецької єпархії ПЦУ. 29 лютого 1864 р. тут було проведене богослужіння на честь третіх роковин смерті Тараса Шевченка. Вважається, що це був перший публічний прояв усвідомлення місцевих русинів (українців) себе як нації.

Далі пару слів скажемо про католицькі храми. У Чернівцях таких два.

Перший костел зустрічає вас на в’їзді до центру міста з боку вокзалу. Костел Воздвиження Святого Хреста (1787-1814). Це перший кам’яний храм Чернівців. Місце його спорудження визначив сам цісар Йосиф ІІ, коли відвідував Чернівці за рік до початку будівництва.

Другий костел – Серця Ісуса (1891-1894). Споруда нехарактерна для Буковини, більше тут таких струнких неоготичних красенів немає. Стоїть трошки у віддаленні від туристичних доріжок, але заслуговує на те, щоб спеціально до нього пройтись.

Тепер про храми, до яких не кожний турист потрапляє, бо знаходяться вони у віддаленій частині міста, на східній околиці.

Гореча – так називається одне з колишніх сіл, яке зараз є частиною міста. Там розташований чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці «Гореча», заснований у 1712 р. Головний храм монастиря – високий стрункий барочний красень з румунськими мотивами