Фастів

Фастів – районний центр з населенням 47 тис. жителів на берегах р. Унава. Перша писемна згадка – 1390 р.

1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний попередній текст угоди про злуку двох українських держав – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Документ підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Панас Андрієвський, Федір Швець, Симон Петлюра, від ЗУНр – Лонгин Цегельський та Дмитро Левицький.

Акт Злуки був офіційно ухвалений 22 січня 1918 р. у Києві на Софійські площі. Директорія УНР видала Універсал, у якому повідомлялося про злиття у єдину державу Галичини, Буковини, Закарпаття та Наддніпрянщини.

Зараз у штабному вагоні, де підписувався Акт Злуки, розташований “Музей на колесах”.

Архітектурними окрасами Фастова є унікальна дерев’яна церква Покрови (1781) та римо-католицький костел (1911).

Якщо зупинитися більш детально на фастівських пам’ятках, то костел – це простий, але досить цікавий псевдоготичний храм з оригінальним скульптурним оформленням фасаду.

Церква ж вважається одним із найкращих зразків української дерев’яної архітектури. Побудована вона була у 1779-1781 рр. і за легендою була тісно пов’язана з ім’ям фастівського полковника Семена Палія, який, власне, і побудував її. Але це дійсно легенда, тому що Семен Палій помер у 1710 р. і не міг побудувати Покровську церкву. Хоча припустимо, що полковник будував її попередницю, яка, можливо, стояла на цьому місці.

Церква дійсно дуже гарна, струнка і пропорційна. Але ж хочеться сказати ось про що. На нашу думку, більшість українських дерев’яних церков цілком втратили свою автентичність через то, що деревина, з якої вони зроблені, постійно оновлюється. Ясно, що дерево – не камінь, воно не вічне. Але все ж таки ці оновлені церкви – це вже «не те». До того ж зовсім незрозуміло, навіщо їх фарбувати у ідіотські кольори: частіше блакитний, а у випадку із фастівською церквою якийсь бежевий. Порівняйте фото в галереї з фото 2006 року, коли храм був ще не фарбований. Ну і вже зовсім жахливими здаються ці потворні цинкові дахи.

А от дзвіниця Покровської церкви (1781) має цілком «природний» вигляд, хоча, без сумніву, теж колись відновлювалася. До речі, одне з фото у галереї подаємо у чорно-білому варіанті навмисно, щоб не було видно жахливого кольору стін і даху – і це ж зовсім інша річ!

Листопад 2008, березень 2010
Історія Фастова