Історія Старого Самбора
Після видання фундаційної грамоти від 13 грудня 1390 р. Спитко з Мельштина вже як самбірський староста за магдебурзьким правом і за згодою короля приступив до будови Ринку у давньому Погоничі, який і став Новим Самбором, тобто сучасним Самбором. А давній Самбір став називатися, відповідно, Старим Самбором. Цю назву він носить до цього дня.
У 1375 р. Старий Самбір став повітовим центром.
3 1519 р. походить перша інформація про євреїв у Старому Самборі. Тоді король Сигізмунд І повідомляє самбірському старості разом з іншими старостами, що євреям дозволяється мешкати всюди, де вони забажають. Отож вони мали змогу поселитися і у Старому Самборі. Дві єврейські громади – Самбора і Старого Самбора – будучи віддаленими одна від одної на 20 кілометрів, не переривали зв’язку між собою. У Старому Самборі не було єврейської лікарні та школи, тому місцевієвреї лікувалися та вчилися у Самборі.
У 1553 р. Старий Самбір отримав магдебурзьке право.
Основну частку населення міста складали ремісники. У XVI ст. тут існували різницький, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірські цехи з загальною кількістю 30-35 майстрів. У 1628 р. тут було вже 43 майстри.
Крім цього, Старий Самбір відігравав роль торгового центру. Тут відбувалися два річних ярмарки та щотижневі торги. У 1659 р. місто дістало право складу купецьких товарів у торгові дні, тобто прибулі купці повинні були виставляти свій товар на продаж, і лише непродані товари можна було везти далі.
Але, не дивлячись на певний розвиток, порівняно з Новим Самбором, у місті проживала невелика кількість мешканців. Наприклад, у 1568 р. тут мешкало лише 105 осіб.
У жовтні 1648 р. Старий Самбір був здобутий козаками Богдана Хмельницького.
У 1650 р. король Ян Казимир підтверджує привілеї Старого Самбора.
На рубежі XVII-XVIII ст. місто потерпає від стихійних лих: у 1690 р. – від навали сарани, а у 1705 р.– від чуми.
У ХІХ ст. місто зазнавало втрат через інші стихійні лиха: у 1833-1835 рр. Старий Самбір накриває низка страшних посух та пожеж, а у 1837 р. землетрус знищує місто. Після цього Старий Самбір вже не відігравав значної ролі у регіоні.
У 1799 р. у місті відкрилася школа, в якій навчалося 12 учнів. У 1860 р. у ній навчалось 89 учнів з 243 дітей шкільного віку, що мешкали у місті.
У 2 пол. ХІХ ст. почалося будівництво залізниці через Старий Самбір, яке було закінчено у 1870 р.
У 1914 р. у місті були шестикласна жіноча і чоловіча школи, у яких працювало 19 учителів, а у 20-30 рр. – семикласна загальна чоловіча і семикласна жіноча школа з польською мовою викладання. У 1939 р. у них навчалося 210 хлопців і 118 дівчат.
У кінці вересня 1914 р. Старий Самбір був зайнятий частинами восьмої російської армії і перебував в її руках до початку 1915 р. У районах Турки і Старого Самбора відбувалися бої між російськими та австро-угорськими військами.
Під час українсько-польської війни 1918-1920 рр. у Старому Самборі було сформовано гірську бригаду Січових Стрільців, яка згодом стала називатися «Старий Самбір».
У 1925 р. у Старому Самборі спалахнула страшна пожежа, яка знищила півміста
На початку 1927 р. у Старому Самборі працювало 93 ремісники, було 53 торгові підприємства, торговельно-кредитний банк, повітова інвестиційна каса, кооператив. У 1936 р. у Старому Самборі існували млин і паровий тартак, електростанція, меблева майстерня, дві цегельні і шість олійниць.
У цей же час у місті вирувало громадське життя. У 1925 р. тут діяли такі громадські організації, як «Просвіта», «Стрілець», «Сокіл», «Агудас Ізраел».
У 1920-х рр. у Старому Самборі близько 90% мешканців були євреями, 18% – українцями і 2% – поляками.
У 1941-1944 рр. тривала німецька окупація міста. На початку окупації було знищено майже все єврейське населення (2300 осіб), врятувалося лише 15 осіб.
Зараз Старий Самбір є районним центром, у місті мешкає бл. 6,2 тис жителів.
Вам також може сподобатись
