Стара Котельня
Стара Котельня (колись Котельниця, Котельня) – невелике (1300 мешканців) село в Андрушівському районі Житомирської області
У мережі не дуже багато матеріалу про це село, отже візьмемо за основу нашої невеличкої розповіді відомості, що якісь добрі люди повісили на всезнаючу Вікіпедію.
Стара Котельня декілька разів згадується у давньоруських літописах. У Київському літописі під 1143 р. описана велика буря, від якої постраждала Котельниця: «У той же рік була така велика буря, якої ото не було ніколи. Навколо города Котельниці рознесла і доми, і майно, і комори, і хліб із стодол. А спроста сказати – наче рать узяла і не зосталося в коморах нічого. А деякі знаходили лати в болоті, занесені бурею». Котельниця згадується у літописі і у 1147 р. як володіння київського князя Святослава Володимировича. 1159 р. згадується в зв’язку з грабунком половців, 1162 р. – як місце, де з’єднались для походу війська галицького князя Мстислава і київського Рюрика Ростиславовича.
Пізніше Котельня згадується у «Літописі Григорія Граб’янки». Йдеться про те, як польсько-татарське військо взяло в осаду козацьке військо Юрія Хмельницького і російське військо Шереметьєва у районі Чуднова і Слободищ (1660). Під час осади «за кілька тижнів і хліб вийшов (у війська Шереметьєва), оскільки він, виходячи з Котельні, наказав знищити усі кінські та людські запаси, собі на шкоду».
Є згадка про Котельню і у «Літописі Самійла Величка» (1655). Коли поляки дозволили татарам брати в Україні ясир, Юрій Хмельницький відправив проти них полковника Богуна з десятьма тисячами козацького війська. Богун подався від Білої Церкви на певні місця, щоб там перейняти татарські загони, які мали повертатися з ясиром. Ці загони поверталися зі своїми здобичами від Чуднова, Котельні, Кодні, Кормина та інших дальших місць, прямуючи до свого коша.
Станом на 1885 р.у колишньому власницькому селі Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 1332 особи (до речі, майже як і зараз), налічувалось 188 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, католицька каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки, торговельна лазня, лавка, 2 водяних і вітряний млини, миловарний і шкіряний заводи.
За переписом 1897 р. кількість мешканців зросла до 3183 осіб, з яких 1567 – православної віри, 1343 – іудейської.
От такі відомості.
Багатьом мандрівникам по Україні Стара Котельня відома дуже красивим, хоча й занедбаним, костелом Святого Антонія.
Споруда справляє враження. В принципі, нічого особливого для стилю бароко в цілому, але для Житомирщини і Центральної України – навіть дуже-дуже!
Збудований костел був місцевим шляхтичем Антонієм Прушинським (у Новій Чорториї, що також на Житомирщині, зберігся палац Прушинських; також їм належали Поморяни, що на Львівщині).
Костел Антонія був закладений у 1783 р, і зведений за три роки. Зараз стан споруди не дуже добрий, але він поступово реставрується. Дивна річ: напівзруйновані споруди, особливо барокові, справляють більше враження до реставрації, аніж після неї. Руйнується романтичний шарм. Але ми в жодному разі не проти реставрації, а навпаки: щось дуже багато «романтичних» руїн в Україні. Хоча реставрацію треба проводити вдало і не переробляти «натуральну» старовину на пластмасу. До речі: всередині храм Антонія вже відреставрований. І що там? Нічого особливого! Розташування храму дуже вдале: на пагорбі, біля давньоруських оборонних валів.
З валів за костелом відкривається панорама села, де видно дерев’яну Покровську церкву ХІХ ст. До речі, церква, у яку в 2012 р. влучила блискавка, наразі перебуває у стані тієї самої «реставрації», яка перетворює її на пластикове хтознашо. На натуральне дерево, кажуть, грошей нема. Церква знаходиться не у Старій, а у Новій Котельні.
Жовтень 2012
