Історія Берегова
Берегове – місто районного підпорядкевання, центр Берегівського району, розташоване на відстані 72 км від Ужгорода.
Населення Береговського району – 51,5 тис. осіб, з них 24 тис. мешкають у Берегові.
Місто перетинає канал Верке, що з’єднує річки Боржаву і Латорицю. Лежить воно біля підніжья гір, схили яких засаджені виноградниками. Берегове відоме давніми традиціями виноградарства і виноробства.
Датою виникнення міста вважається 1063 р. Відомий реформатський церковний письменник Папаї Паріз Ференц (1649-1716) у своїй книзі “Dictionarium latino-hungaricum” стверджує, що до приходу угорців тут було поселення римлян, назване Перігіумом. Але науково підтвердити таке припущення неможливо.
Відома легенда каже про те, що місто засноване значно раніше 1063 р. У зв’язку з цим дослідник-етнограф Тівадар Легоцький пише: “Що стосується легенди, згідно з якою пастух Сас на місці нинішньої римо-католицької церкви, в ямі, розритій копитами воюючих між собою биків, знайшов великий скарб і побудував на цьому місці церкву, а навколо неї – місто, яке пізніше назвали Берегсасом, не має історичного підтвердження”.
Достовірно відомо, що після смерті брата угорського короля Ендре, його землевладіння стали спадком його синів Гези, Ласло і Ламперта. Ця місцевість перейшла у володіння Ламперта. У народних легендах йдеться, що саме він був засновником поселення на берегах Вірке, яке пізніше за його ім’ям назвали “Villa Lamperti».
Пізніше прилеглі землі стали надбаннями королів династії Арпадів.
У 1141 р. після багаторазових нападів половців король Геза ІІ запросив у місто саксонців. Відтоді його стали називати Сасом, Лампертсасом, Лумпрехтсасом, Лампертхазой.(Починаючи з 1504 р. місто у документах називали Берегсасом.)
У 1241 р. місто було дощенто зруйноване ордами Батия.
У 1247 р. король Бела IV заохотив до переселення у місто саксонців, і воно набуло статусу королівського.
У 1396 р. угорський король Жигмонд подарував Березький комітат подільському князеві Федору Коріатовичу.
У другій пол. ХV ст. в місті значно пожвавилося господарське життя, почало розвиватися ремісництво.
Наприкінці ХVІ ст. ці землі перейшли у володіння трансильванського князя Габора Бетлена, який побудував у місті свій палац.
Місто відігравало велику роль у визвольній антигабсбургській війні князя Ференца Ракоці. 22 травня 1703 р. саме на центральній площі Берегова Томаш Есе розгорнув знамено повстання. Ференц Ракоці 20 грудня 1705 р. у місті видав свій заклик до повстання народу.
У 1824 р. місто отримало право проведення 12 ринків (6 земельних, всеугорських та 6 місцевих), які забезпечували чималі прибутки.
Місто грало активну роль в угорській революції 1848-1849 рр.
У 1920 р. разом із Закарпаттям місто увійшло до складу Чехословацкой республіки. До 1944 р. з невеликими перервами було центром Березької жупи.
У червні 1945 р. Закарпаття увійшло до складу СРСР.
З 1946 р. офіційна назва міста – Берегове.
Зараз це єдине місто Закарпаття, де переважаюча більшість населення – угорці.
У місті розвинені такі види промисловості, як деревообробна, меблева, приборобудувальна, швейна та інші, але в умовах нинішнього економічного стану вони працюють далеко у на повну свою потужність. Берегівщина славиться своїм виноробством, закарпатські марочні вина розливаються на Берегівському винзаводі.
Вам також може сподобатись
