Берегове

Берегове

Якщо ви хочете побувати за межами України, не виїжджаючи за її межі, то вам у Берегове! Це майже закордон. Майже. Є щось від України (роздовбані дороги, облуплені фасади, сміття на вулицях та інші «дрібниці»), а в основному – Угорщина. І мова тобі незрозуміла, і вивіски угорською, і обличчя якісь неукраїнські. Коли потрапляєш на багатолюдну вулицю старого Берегова, то виникає враження, що ти на якомусь ярмарку, де навколо суцільні цигани. Не завжди, звичайно, таке враження, але інколи буває. Одним словом, цікаво.

Берегове. Площа Лайоша Кошута.
Площа Лайоша Кошута у Берегові

Взагалі-то, для кожного є у Берегові щось своє. От для тих, хто хоче потрапити на Мертве море, є у Берегові своя «замануха» – термальний басейн. Про порівняння з Мертвим морем, звичайно, це умовно, тому що басейн має чисто совковий вигляд і жодним чином не осучаснений анітрошки. Але ж головне тут не якійсь буржуазний комфорт, а та обставина, що у басейні можна плавати людям, які плавати не вміють. Вода у басейні солона і дуже високої щільності, тому потонути неможливо. Але разом із тим враження не з приємних – пливеш як у киселі з прив’язаними до кінцівок гирями. Дехто любить «ковбаситися» у цьому жаб’ятнику подовгу, але витримати це важко – стає якось ніяково. До речі, попереджаємо, щоб ви у пристойних купальних речах у воду не лізли – все псує клята сіль. Тому плавайте у старому дранті, щоб не шкода було викинути. Ну і благородні метали цей соляний розчин псує. Але для здоров’я, кажуть, басейн дуже корисний. Та й вода там тепла цілий рік (важлива деталь, з огляду на те, що басейн на вулиці).

Для тих, хто любить красиві і затишні українські містечка, то вам вже точно до Берегова. Від старих часів тут залишився дуже цікавий архітектурний спадок, а центральна пішохідна вулиця – площа Кошута – є однією з найбільш затишних в Україні. І якщо храми, як в усьому Закарпатті, усі досить одноманітні, то деякі будинки міста – просто шедеври.

Берегове. Палац Кубовича (будинок банку
Берегове. Старовинний будинок на перетині вулиць Хмельницького та Ієйша.
Брегівська архітектура початку ХХ ст.: будинок Кубовича на розі вулиць Сечені і Тіноді; будинок на розі вулиць Хмельницького та Ійєша

Але давайте для початку трошки заглибимося в історію міста, зовсім трошки, щоб знати, звідки таке гарне місто пішло.

Датою заснування Берегова вважається 1063 р., коли угорський принц Ламперт, син брата короля Бели (тобто королівський племінник), побудував тут свій палац. У королівській грамоті на ці землі місцевість зветься «Villa Lampert», а потім згадується як Лампертхаза.

У середині ХІІ ст. король Геза ІІ запрошує сюди саксонців, відтоді місто дістає назву Сас, а згодом – Лампертсас. У 1242 р. місто дощенту було зруйноване Батиєм. Після цього король Бела IV заселив місто новими мешканцями-саксонцями і надав у 1247 р. статут королівського. З ХІІІ ст. Лампертсас стає важливим торговельним центром, тут розвиваються великі ярмарки, на які привозяться товари не тільки з Угорщини, але й з галицьких та австрійських земель. У 1271 р. місто стає центром Березької жупи. Назва Берегсас в історичних документах вперше згадується у 1284 р. і походить від назви комітату «Берег».

У 1396 р. король Жигмонд подарував Березький комітат подільському князю Федорові Коріатовичу.

У 1566 р. місто спустошили татари, у 1657 те ж саме зробили з містом рейтери польського воєводи Любомирського, а через 4 роки сюди знов навідались татари.

У XVII ст. Берегсас опинився під владою трансильванських князів Ракоці. У 1686 р. пожежа знищила місто. Наприкінці XVII ст. місто разом із Трансильванським князівством підпало під владу Австрії.

Під час антигабсбурзької війни 1703-1711 рр. на чолі з князем Ференцем Ракоці ІІ на Берегівщині вибухнуло повстання під керівництво Томаша Есе. Після поразки постання Берегсас був позбавлений прав міста. З 2 пол. XVIII ст. у місті починає розвиватися промисловість, виникають підприємства, налагоджуються торговельні відносини.

Берегове. Колишній готель
Берегове. Будинок комітатського cуду, 1908, арх. Ференц Яблонський.
Будівлі, що визначають обличчя центральної частини Берегова: колишній готель «Рояль» та будинок комітатського суду (див. ще фото нижче)

Після пожежі 1880 р. місто отримало державну позику, вулиці були впорядковані, центральні – забруковані, їх стали освітлювати гасові ліхтарі. У 1884 р. у місті відкрито залізничний вокзал.

У 1920 р. Берегсас разом із усім Закарпаттям відійшов до Чехословаччини, а у 1938 р. за ршенням Віденського арбітражу Берегсас відійшов до Угорщини.

У період Другої світової війни сильно постраждало єврейське населення міста. До війни євреїв було у місті близько 8 тисяч, майже всі вони загинули у Освенцимі (але у наш час, на відміну від інших маленьких міст України, єврейське населення яких теж було винищено, у Берегові є діюча синагога).

У 1945 р. Закарпаття опинилося у складі СРСР, а у 1946 р. Берегсас перейменований на Берегове.

От така історія. Типова, скажемо так. І сучасність теж нічим не вирізняється. А от обличчя Берегова все ж таки неповторне. Так приємно ходити вулицями старого міста. І скрізь бачиш, що колись воно було значним і поважним. Адже воно було столицею комітату (адміністративна одиниця Угорщини), одного з чотирьох на Закарпатті. І деякі старі будинки тут мають дійсно «столичний» розмах.

Берегове. Будинок комітатського cуду, 1908, арх. Ференц Яблонський.
Найбільш помітна будівля Берегова – будинок комітатського суду (1908, арх. Ференц Яблонський)

Найпомітніша будівля міста – будинок колишнього комітатського (жупного) суду (1908, арх. Ф. Яблонський) на площі Кошута. Якщо ви все ж таки побуваєте у Берегові (не у басейні, а саме у місті), то першою потім згадаєте цю будівлю. Так, вона вражає. Ні, якщо б будинок був десьу великому місті, то може він би і загубився серед таких же величезних братів. Але для маленького Берегова це просто монстр. Після приходу радянської влади тут, звичайно, не було ніякого суду, а були казарми. А потім завод точної механіки. Уявляєте! Тепер тут розташований Закарпатський угорський університет, і будинок, за допомогою угорців, потроху відроджується (прогрес малопомітний).

А поруч є колишній готель «Рояль», побудований у 1909-1910 рр. За радянських часів «Рояль» став «Дружбою», а зараз це – гуртожиток Закарпатського угорського університету.

На цій же площі Кошута є й культова споруда – костел Усіх Святих. Згадується вперше ще у XIII ст., але з тих пір неодноразово перебудовувався і остаточного вигляду набув уже в ХХ ст., коли був відновлений після пожежі 1918 р.

Берегове. Колишнє панське казино, 1912, арх. Ф. Яблонський.
Видатний зразок берегівського модерну – колишнє панське казино, а зараз ресторан «Золота пава» (1912)

Дуже красивий будинок – колишнє панське казино (1912). Не думайте, що казино – то просто якійсь «притон», де ледачі багатії просаджували свої гроші. Насправді тут відбувалися літературні вечори, аристократичні бали, зустрічі відомих діячів тощо. Зараз тут розташований ресторан «Золота пава». А біля входу є пам’ятник видатному угорському поету Шандору Петефі.

Неподалік є ще один костел, Воздвиженський. Кажуть, що це один з найдавніших костелів України. Начебто започаткований він був ще у ХІ ст., але вперше згадується у 1247 р. У XV ст. перебудований у готичному стилі, але із збереженням елементів романського. На стіні костелу є цікавий сонячний годинник. Біля входу у храм поставлений пам’ятник Іштвану Святому, першому угорському королю. Взагалі, у Берегові, як і в усьому Закарпатті, але у Берегові особливо, дуже багато пам’ятників і безліч меморіальних дошок на честь різних видатних і просто відомих угорців. Набагато більше, ніж на честь українців. Тут на кожному кроці помічаєш за усіма цими ознаками присутність «національної меншини» як ніде в іншому місці України (нескінченні пам’ятники комуністичним вождям по всій країні, які хтось вважає «культурним надбанням» «братнього народу» не беремо до уваги). І це насправді добре. Але на Закарпатті інколи «зашкалює»: все ж таки треба пам’ятати, що це – Україна.

Берегове. Костел Усіх Святих, XIII-XX ст.
Берегове. Воздвиженський костел, XIII-XV ст.
Визначні культові споруди міста – костели Усіх Святих і Воздвиження

Повернемось до архітектури. Цікавою однією з найбільш значимих пам’яток Берегова є ансамбль споруд «Графський двір», побудований у 1629 р. Належав він графу Габору Бетлену. З точки зору «розмаху» і вишуканості споруда не вражає, але є дуже цінною як зразок громадської архітектури початку XVII ст. Зараз тут розташований краєзнавчий музей, і начебто планується ще музей виноробства. До речі, вино – ще одна фішка Берегова. Тут його роблять. А ще проводять винні фестивалі. Одним словом, і для алкоголіків є у Берегові «замануха». За якість місцевого вина не відповідаємо, тому що не пили.

От ми і зробили свій невеличкий огляд. Це, звичайно, не все. Є ще багато-багато цікавого. І коли гуляєш берегівськими вулицями, то думаєш про те, як би було гарно, якщо б наші українські малі містечка не руйнувалися, не ставали ще більш провінційними і забутими-задрипаними, що скрізь потрібні справжні господарі. Але не такі, у звичному розумінні «крєпкіє хозяйствєннікі» з колгоспними рилами, які гребуть лопатами під себе, а справжні (не «псевдо») патріоти своїх міст; ті, хто дбає про майбутнє. На жаль, таких поки не видно у нашій країні. А чарівне Берегове заслуговує на краще – на дбайливе ставлення, на турботу, на відродження.

Берегове. Колишня ритуальна єврейська лазня на вул. Сечені.
Берегове. Будинок угорськомовної школи.
Берегове. Старовинний будиночок на вул. Хмельницького.
Берегове. Старовинний будиночок на вул. Сечені.

Серпень 2006, серпень 2010

Історія Берегова
Готелі Берегова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *