Бучач

Бучач – районний центр у Тернопільській області, розташований на берегах річки Стрипи. Кількість населення – 12,5 тис. осіб.

Перша письмова згадка про Бучач належить до 1397 року. Магдебурзьке право отримав у 1515 році.

Не дивлячись на те, що місто дуже маленьке, його можна назвати одним з найцікавіших на Поділлі.

Визначними пам’ятками архітектури міста є руїни замку (XVI ст.), мальовничо розташовані на узвишші над річкою Стрипою, пам’ятки у стилі бароко XVIII ст.: василіянський монастир (2 пол. XVIII ст.), Успенський костел (1761-1763), Покровська церква (1764). Окремо слід відзначити будівлю бучацької ратуші (1751), яка є однією з найкрасивіших ратуш України.

З Бучачем пов’язане ім’я видатного українського скульптора, неперевершеного майстра бароко і рококо, “галицького Мікеланджело” Іоана Георга Пінзеля (бл. 1707 – бл. 1761). У місті зберігля чималий спадок його робіт, а нещодавно був встановлений пам’ятник майстру.

Бучач є батьківщиною видатного єврейського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури 1966 року Шмуеля Агнона (1888-1970), а також дослідника Голокосту, знаменитого “мисливця на нацистів” Симона Візенталя (1908-2005).

З Бучача походить родина видатного австрійського психолога, засновника психоаналізу Зігмунда Фрейда (1856-1939).

У бучацькій монастирській гімназії навчалися художники Корнило Устиянович (1829-1903), Модест Сосенко (1875-1920); громадський діяч, один з авторів “Русалки Дністрової” Іван Вагилевич (1811-1866).

З Бучаччини походять: одна з найкращих сопрано ХХ ст., визнана за життя найкращою співачкою світу, Соломія Крушельницька (1872-1952); видатний український актор, один із засновників українського театру Мар’ян Крушельницький (1897-1963); відомий польський поет, “останній великий поет романтизму” Корнель Уєйський (1823-1897).
Історія Бучача
Галерея Бучача