Історія Бережан
Вперше Бережани згадуються у 1375 р. як давньоруське поселення, яке привілеєм князя Опольчика було передано у власність бояринові Васькові Тептуховичу.
У 1530 р. король Сигізмунд І передає Бережани у власність руському воєводі Миколі Сенявському. В тому ж році місто отримує магдебурзьке право, а з цим правом додалося й право на проведення ярмарків і торгів, що позитивно вплинуло на економічний розвиток міста.
За часи володіння містом родиною Сенявських Бережани переживають справжнє архітектурне піднесення. Для оборони міста у 1534-1554 рр. Сенявський будує замок, який за красу і багатство ще у XVII ст. було названо Східним Вавелем. У спорудженні замку брали участь італійські та українські майстри. У дворі замку до цього дня збереглася справжня перлина архітектури XVI-VXII ст. – тринефна каплиця Святої Трійці, усипальниця роду Сенявських, інтер’єр якої прикрашали мистецькі роботи Генріха Горста, Германа Гутте ті Йоганна Пфістера.
Після смерті останнього представника родини Сенявських – Адама-Миколи, замок переходить у власність Софії Сенявської та її чоловіка Олександра Чарторийського. Так замок з 1726 р. потрапляє до родини Чарторийських. З другої половини XVIII ст. опиняється у руках Любомирських, і з 1816 р. переходить до родини Потоцьких.
Архітектурна система Бережан складалася протягом чотирьох століть і формувалася згідно із європейськими містобудівними канонами. Центральну частину міста формує ансамбль площі Ринок, архітектурною домінантою якої є ратуша. Постала вона на місці попередньої у 1803 р., а у 1811 р. була увінчана годинниковою вежею. До 1914 р. у цьому будинку розміщувалася гімназія, відкрита у 1805 р. за ініціативи княгині Ельжбети Любомирської. У гімназії навчалися письменники Маркіян Шашкевич, Рудольф Мох, Богдан Лепкий; провідники національної ідеї Ярослав Старух, Осип Дяків-Горновий, Дмитро Мирон-Орлик. Зараз у ратуші розміщений Музей книги, Краєзнавчий музей, Музей Богдана Лепкого, Музей сакрального мистецтва та Історії церкви.
Для духовного і національного піднесення міста на рубежі ХІХ-ХХ ст. багато зробили письменники Андрій Чайковський, Франц Косовський, Осип Маковей, композитор і диригент Остап Нижанківський. Тут композитор Денис Сичинський написав оперу «Роксолана».
У різні часи місто відвідали різні видатні постаті: Ференц Ракоці, Август ІІ, Ян ІІІ Собеський, Петро І, Іван Мазепа, Франц Йосиф, Симон Петлюра, Роман Шухевич.
У трьох кілометрах від Бережан знаходиться село Рай, де колись розташовувалася заміська резиденція Сенявських. Якщо вірити легендам, Микола Сенявський полюбляв упрягатися в сани й возити всіх охочих у Рай. І ось одного разу Петро I і Микола Сенявський – обидва здоровезні чоловіки – посперечалися, хто швидше доставить сани до Раю. Виграв російський самодержець. А кухарям, економам й іншій челяді, що обслуговувала Петра I у 1709 р., мальовничі види Раю так сподобалися, що вони із задоволенням втекли сюди, оселившись назавжди.
Крім знаменитого замку, у Бережанах збереглися численні пам’ятки архітектури, зокрема: парафіяльний костел Петра і Павла (1600-1625), Миколаївська церква (кін. XVI-поч. XVII ст.), Троїцька церква (1768-1902), вірменська церква Святого Георгія (1764), комплекс монастиря бернардинів (1683-1742) тощо.
Бережани 2010 (+велика галерея)
Ще до вашої уваги нотатки про Бережани у наших розповідях про подорожі на Тернопілля у 2005 та 2006 роках.
