Звіт про поїздку до Глухова 25.08.07
Місто Глухів знаходиться в стороні від основних доріг України, тому поїздка туди відкладалася протягом довгого часу. І тут напередодні чергового Дня Незалежності, який ми зазвичай справляємо (так, справляємо) десь у знакових місцях України, ми вирішили відвідати Глухів (гетьманська столиця etc.). Потрапили ми туди, до речі, тільки 25-го серпня.
Як доїхати? На Глухів з сумського автовокзалу йде велика кількість маршруток, тому з цим проблем нема. Проблема – витримати поїздку: триває вона більше трьох годин (так, Сумська область виявилася надто великою). Ми таки доїхали.
Глухів нам сподобався відразу, тому що це дуже затишне, чисте і в цілому відреставроване місто. Старовинна забудова збереглася непогано. Справа в тім, що в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. у Глухові мешкало багато заможних купців, серед яких слід відзначити в першу чергу Терещенків. Глухів – батьківщина знаменитих цукрозаводчиків. І в місті багато будинків нагадує про цей уславлений рід. І не тільки про цей. Олігархи минулого залишили пристойний спадок після себе.
 |
| Миколаївський собор, 1695 |
Тепер більш конкретно розповімо про те, що ж можна побачити в місті. Почнемо традиційно з культових споруд. Як приїдете до Глухова, відразу поруч з автостанцією побачите чудовий собор Святого Миколая (1695). Це цікавий зразок козацького бароко, забудований якимись радянськими коробками. Коли коробок ще не було, то собор стояв у центрі радного майдану. Тут колись відбувалися козацькі ради, на яких обирали гетьманів: 1708 – Івана Скоропадського, 1727 – Данила Апостола, 1750 – Кирила Розумовського. Також у цій церкві в 1708 р. під тиском Петра І було проголошено церковну анафему Івану Мазепі. На церковному цвинтарі ховали видатних глухівців. У 1760 р. тут було поховано генерального хорунжого Миколу Даниловача Ханенка (1691-1760), могила якого була зруйнована в 1930-х рр.
У 1930 р. Миколаївську церкву було перетворено на зерносховище, а унікальний іконостас XVIII ст. знищено. З історичної точки зору Миколаївська церква є однією з найцінніших пам’яток України. Вважаємо, що і з архітектурної також.
Трошки далі знаходиться найцікавіша споруда міста – церква Трьох Анастасій. Була збудована, як багато чого в місті, коштом цукрозаводчиків Терещенків і надалі стала їхньою родинною усипальницею. Церква дуже схожа на Володимирський собор у Києві і здалась нам навіть більшою за нього, хоча насправді вона значно менша. До речі, Нікола Терещенко звертався за замовленням робіт у церкві до Віктора Васнецова, автора розписів Володимирського собору, але той відмовив.
Поруч з церквою Трьох Анастасій знаходиться Преображенська церква (1765) у стилі бароко – маленька чепурна споруда веселого кольору. Колись біля неї була ще висока дзвіниця, яку зруйнували за радянської влади. У 1970-ті рр. хотіли знести й саму церкву, але в когось вчасно прокинулося сумління.
 |
| Глухівський університет |
Біля Леніна з вул. Шевченка повертаєте ліворуч на вулицю Києво-Московську, яка є центральною авеню міста. (Можна повернути і праворуч, але найцікавіше все ж таки ліворуч). Отже, вулиця Києво-Московська, назва якої символізує дружбу народів. Частина її – пішохідна, і на ній сконцентровані цікаві історичні пам’ятки. На цій вулиці колись була розташована Малоросійська колегія. Це такий аналог сучасного Кабміну – начебто в Україні знаходиться, а керується з Москви. Будинок колегії не зберігся. Кабмін ще стоїть.
Вінчає вулицю Києво-Московську цікава тріумфальна арка. Збудована вона була в 1769 р. на честь 25-ліття проїзду Єлизавети Петрівни під попередньою аркою в 1744 р. Ось як! Ну це ще нічого. От у 1920-ті рр. одне з нових радянських сіл назвали «5 років з дня смерті Ілліча»! Тобто, увічнюються не події, а ювілеї цих подій. Так от, власне, арка. Колись стояла вона на кордоні міста, а зараз знаходиться в центрі. Сама арка та будиночки навколо неї – така собі оаза старовини, здається, що з часів 25-ліття проїзду нічого не змінилося. Дуже затишне місце. А за аркою вже пішла траса на Київ. Але не будемо йти зараз додому, краще повернемося у зворотньому, тобто, московському напрямку (так, саме тому так називається вулиця – це просто відрізок траси «Київ-Москва»). Отже, йдемо, проходимо знов ту ж пішохідну зону, минаємо того ж вищезгаданого вождя світового пролетаріату і бачимо на Києво-Московській багато цікавого.
 |
| Преображенська церква, 1765 |
Неможливо оминути ще одну культову споруду міста – Вознесенську церкву (1767). Як знайти? Перпендикулярно Києво-Московській за університетом йде вулиця Вознесенська, яка приведе вас на старовинний цвинтар, на якому, до речі, є на що подивитись. На ньому й знаходиться церква. Дуже дотепна споруда, без викрутасів.
Що ще відзначити у Глухові? Сподобався нам затишний парк у центрі міста, в якому встановлені пам’ятники видатним глухівчанам – Максиму Березовському та Дмитру Бортнянському. Це засновники російської духовної музики, композитори. У XVIII ст. у Глухові існувала ціла школа, яка готувала співаків та музикантів для придворної капели в Петербурзі. І Березовський і Бортнянський не єдині глухівчани, хто своїм таланом творив славу російського класичного мистецтва.
І нарешті! Щоб усе це, про що ми написали вище, побачити разом і красиво, треба залізти на колишню водонапірну вежу. Хто бачить її на наших фото, всі кажуть: «Останкінская башня!». Ну, щось є. Побудована вона була в 1927 р. для суто технічних цілей, але має певну художню цінність і є окрасою міста. На першому її поверсі розташована невеличка експозиція, а також касирка. Купуєте квиток за 2 грн. і довгими крученими сходами піднімаєтесь угору саме туди, де колись був бак з водою, а зараз – оглядовий майданчик. Глухів видно весь, разом з околицями! Тому радимо відвідати спочатку саме вежу, щоб побачити всі пам’ятки і потім з легкістю їх відшукати навіть не питаючи дороги. Ось так.
Взагалі Сумщина багата на різні цікаві міста і місця. Наприклад, на шляху з Сум до Глухова лежить таке місто, як Путивль. Це те саме, де Ярославна плакала «на забралі», там є, на що подивитися!
Серпень 2007
P.S.
У Глухові народилися:
• Олександр Безбородько (1747-1799) – козацький полковник, член Російської академії, сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду Катерини II. Добився відновлення Генерального суду і деяких інших установ Гетьманщини, скасованих за Катерини.
• Максим Березовський (1745-1777) – український композитор, диригент, співак, класик європейської музики. Автор духовних концертів, що є видатними зразками світового хорового мистецтва XVIII ст.
• Дмитро Бортнянський (1751-1825) – український композитор, співак і диригент, автор опер, камерно-інструментальних творів, хорових концертів тощо. Один із засновників російської класичної музики.
• Гаврило Головня (1706-1786) – український співак, півчий придворної капели в Петербурзі. Знавець і поширювач партесного співу.
• Олександр Карпека (1894-1918) – авіаконструктор, один із засновників авіації в Російській імперії.
• Іван Кулжинський (1803-1884) – український педагог, письменник, учитель Миколи Гоголя та Євгена Гребінки.
• Антон Лосенко (1737-1773) – український живописець-портретист. Професор, академік (з 1770), директор Російської Академії Мистецтв (з 1772).
• Євген Онацький (1894-1979) – журналіст, громадський діяч, член Української Центральної Ради, учасник української революції 1917-1921 рр., провідний діяч Організації Українських Націоналістів.
• Ада Роговцева (1937) – українська акторка театру та кіно.
• Андрій Розумовський (1752-1836) – граф, пізніше князь, дипломат, дійсний таємний радник 1-го класу Російської імперії, син останнього гетьмана України Кирила Розумовського, приятель і меценат Бетховена.
• Нікола Терещенко (1819-1903) – український підприємець та благодійник, старший син засновника династії Терещенків Артемія Яковича Терещенка.
• Варвара Ханенко (Терещенко) (1852-1922) – українська колекціонерка, меценатка, старша дочка цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка.
• Йосип Шкловський (1916-1985) – видатний радянський астрофізик, член Лондонського королівського астрономічного товариства, Американської академії наук та мистецтв, Національної академії наук США, Почесний член Королівського Астрономічного товариства Канади, почесний доктор Паризької обсерваторії.
• Семен Яновський (1788-1876) – відомий мореплавець, кругосвітній мандрівник, третій головний правитель Російської Америки.
На Глухівщині народилися:
• Микола Маркевич (1804-1860) – український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор.
• Георгій (Юрій) Нарбут (1886-1920) – видатний український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української академії мистецтв.
• Володимир Нарбут (1888-1938) – поет і літературний діяч. Входив до «Цеху поетів». У 1937 р. був репресований, загинув у ГУЛАГу.
Серпень 2007
