Історія Рівного

XIII ст. до н.е. – перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки.

V ст. до н.е. – поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища.

VI-IX ст. – поселення ранніх слов’ян на північ від сучасного села Бармаки

X-XII ст. – поблизу р. Устя закладено давньоруську фортецю.

1283 – перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства.

1340 – майже на два століття місто у складі Волині переходить до Великого князівства Литовського.

1434 – відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків.

1461 – Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошей чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Гедиміновичів.

1479 – після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвіцької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.

1481 – на одному з насипних островів р. Усті княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами.

1492 – польський король Сигізмунд та великий князь литовський Казимир Ягайло надали містечку магдебурзьке право.

1496 – татари взяли місто в облогу, яка була знята лише після того, як панство, що переховувалось у замку, сплатило викуп.

1500 – княгиня Марія Несвіцька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця.

липень 1507 – король Сигізмунд королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом.

1508 – пожежа у замку; розпочато будівництво нового замку.

1518 – після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких.

1521 – Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького.

1538 – Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сигізмунда Беатою Костелецькою.

1539 – після смерті Іллі Рівне під заклад переходить у спадщину Беаті Костелецькій.

1548 – княгиня Костелецька будує костел у Рівному.

1554 – на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне.

1556 – у Рівному з’являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.

1563 – Рівне згадується у вересневих переговорах московського царя Івана Грозного з послами польського короля Сигізмунда ІІ Августа про повернення Московії захоплених Литвою міст.

1565 – місто переходить у власність Альбрехта Ласького.

1565-1575 – судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного.

1569 – за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту Речі Посполитої. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.

1574 – Королівською грамотою місто знову проголошене власністю князя Костянтина Острозького.

1575 – за свідченням німецького історика і географа А. Гушинга у місті налічується 543 будинки.

1583 – перша згадка про річку Устю (інша назва – Оствиця).

1606 – Анна Острозька (вдова Олександра Костянтиновича Острозького) відбудовує костел.

1614 – над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих» знаходили у різних місцях.

1617-1619 – татарські набіги, спалення замку.

1620 – як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського; у Рівному налічується понад 200 будинків.

1621 – містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Томаша Замойського.

1624 – пожежа у Рівному нищить майже все місто.

1625 – підготовка угоди Речi Посполитої з козаками Запорозької Січі у Рівненському замку Замойського.

1629 – складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що у Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська тощо) і проживає понад 3 тис. мешканців.

1634 – король надає місту привілей на проведення ярмарку.

1636 – перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі, підписаний криптонімом «М.Н.».

1637 – облаштування першого у місті шпиталю на кошти Томаша Замойського.

1640 – спустошення Рівного татарами.

1642 – місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня, зберігся відтиск печатки міста.

1648 – козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки.

Літо 1651 – Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького.

1667 – великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб.

1680 – спустошення Рівного загоном українських козаків.

1691 – пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене.

1706 – у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті.

1706-1707 – захоплення Рівного російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях.

1723 – Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Власником Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині.

1728 – розпочато будівництво замку.

1738 – Станіслав Любомирський відбудовує у Рівному мурований замок-палац.

1750 – у місті налічується 683 споруди, у тому числі 313 у передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників, тощо); працює млин та лісопильне підприємство.

1755 – ведеться активне будівництво, у місті налічується понад 700 будинків.

1756 – завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви. За легендами у цій церкві молився Іван Гонта.

1760 – варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога.

1765 – Тоушер складає план міста.

1770 – епідемія чуми у місті, закладення пам’ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору.

1775 – будівництво мурованого костелу.

1778 – місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок.

1780 – князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев’яної синагоги.

1781 – будівництво дерев’яного Святовоскресенського собору на місці старої церкви.

1785 – збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі.

1792 – у Рівному побував національний герой Польщі Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської – предмету свого юнацького кохання.

23 квітня (4 травня) 1793 – внаслідок другого поділу Речі Посполитої Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.

29 серпня (9 вересня) 1793 – Рівне набуває статусу повітового центру у складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 р. губернії).

1804 – Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті.

1805 – починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті.

1815 – остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських.

1836 – початок будівництва гімназійного корпусу неподалік палацу Любомирських.

1839 – із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію. 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.

1844-1845 – у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров.

1848 – згідно перепису населення у місті проживає близько 3000 мешканців.

1856 – епідемія холери у місті; біля пам’ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду.

1857 – прокладання через Рівне шосе Київ-Брест.

1858 – початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Любомирського.

1861 – російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці.

1862 – у місті відкрито телеграф.

1863 – відкриття жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання.

1865 – реформування Рівненської гімназії із класичної на реальну.

11 серпня 1867 – у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко.

1868 – розпочато будівництво костелу Св. Антонія (нині зал органної музики).

1871 – смерть і захоронення в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку у місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Микола Драгоманов.

1872 – гімназію перетворено на реальне училище, яке діяло до 1922 р.

12 травня 1873 – відкрито залізничне сполучення через місто (Київ-Брест), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом.

1877 – збудовано та освячено військовий шпиталь.

1880 – у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Rоwne»

12 червня 1881 – велика пожежа у місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт.

30 серпня 1890 – розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору.

1891 – пожежа у західній частині міста; згоріло понад 300 будинків.

8 (20) жовтня 1895 – освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі.

1896 – спорудження у місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку.

1897 – за даними всеросійського перепису населення у Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства.

90-ті роки XIX ст. – у місті будується військове містечко.

1899 – завершення будівництва парафіяльного костелу Св. Антонія

7 жовтня 1900 – освячення костелу Св. Антонія.

1905 – революційні виступи рівнян.

1906 – засновано перший у Рівному музей.

2 лютого 1908 – на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї.

1909 – місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Зафран розпочинає будівництво першої електростанції.

1910 – розпочинає роботу пивзавод “Бергшльос”.

Квітень 1911 – відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне-Корець-Новоград-Волинський-Житомир.

1912 – уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом.

1914 – початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує імператор Микола II.

1915 – часткова евакуація міста під час відступу російських військ.

1916 – перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.

1918 – окупація міста німецько-австрійськими військами

1919 – українська влада у місті; Рівне – тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами.

1920 – повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії.

1921 – Рівне війшло до складу Польщі.

1922 – польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти».

1923-1940 – діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана.

1927 – пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам’яток старовинної архітектури. Реставрація костелу Св. Антонія.

30 квітня 1929 – офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти».

11 березня 1930 – польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії у театрі Зафрана.

1933 – з’їзд преси у Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.

17 вересня 1939 – відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії.

4 грудня 1939 – утворено Ровенську область у складі УРСР.

1939 – засновано музично-драматичний театр імені Островського.

28 червня 1941 – бомбардування та окупація міста німецькими військами.

3 липня 1941 – створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав’юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка – першим членом управи, Назара Шевчука – другим.

20 серпня 1941 – значну частину українських земель було включено до складу Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха.

10 березня 1942 – німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку Украни було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» – вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.».

1941-1942 – винищення близько 90 тис. рівнян.

2-5 лютого 1944 – Рівне визволене частинами Радянської армії.

1945 – співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії.

1947 – узимку зруйновано пам’ятник Сталіну у Рівному (район нинішньої Театральної площі).

1950-ті – завершено відбудову зруйнованого війною господарства.

22 квітня 1952 – зруйновано пам’ятник-колону на честь Божої Матері.

1954 – з Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства).

1957 – уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури.

1958 – рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році).

1959 – відкриття малої (дитячої) залізниці.

1960 – завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру.

1962 – закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу.

1963 – уведено в дію Рівненський льонокомбінат.

1967 – закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва Кінопалац «Україна»).

1969 – уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»).

24 грудня 1974 – відкрито тролейбусний рух по місту.

1977 – у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу.

1980 – закінчення будівництва першого у місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 14.

1983 – відзначення 700-річного ювілею міста.

1986 – завершення будівництва міського гідропарку.

1990 – перші демократичні вибори до міської ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.

11 червня 1991 – ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР, згідно якої надалі слід іменувати місто Ровно – Рівне, а Ровенську область – Рівненською. Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 р. у місті було демонтовано пам’ятник Леніну.

17 травня 1994 – перенесено на вулицю Ясну пам’ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам’ятника було встановлено пам’ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам’ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.

22 травня 1999 – на майдані Незалежності відбулося відкриття пам’ятника Шевченку.

2002 – за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. у Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 р.). Населення області складає 1173 тис. осіб (в т.ч. 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).

2016 – у Рівному проживає бл. 247,5 тис. осіб.

За матеріалами Вікіпедії