Яворів

Яворів – це звичайний районний центр у Львівській області. Але той факт, що місто знаходиться саме у Львівській області, вже робить його не зовсім звичайним, тому що обов’язково тут має бути певна кількість яких-небудь пам’яток архітектури (пара-трійка старовинних церков, ратуша, палац, або навіть замок). Дещо з цього переліку в Яворові, звичайно ж, є. Але про це трохи згодом.

Спочатку дещо з історії.

Вперше Яворів згадується у 1376 році в гродських і земських актах, де йдеться про надання еоролем Владиславом Опольчиком братам Рейнгольду і Нитку сіл Нових Селиськ та Порудного, що межували з Яворовом.

У 1498 році Яворів був зруйнований молдавським господарем Стефаном Великим під час походу на Галичину з великою ордою турків і татар. Ще один татарський набіг на місто був у 1507 році.

У 1569 році Яворову було надано магдебурзьке право. Тоді ж було створено окреме староство з центром у Яворові.

На початку XVII ст. Яворів став значним ремісничим і торговим центром, де проживало понад 2 тис. населення. Сюди було перенесено друкарню відомого польського друкаря Яна Шеліги.

У 1621 році в Яворові був заснований монастир. Тоді в місті мешкало 20 шевців, 10 ковалів, 16 різників, 9 кравців, 27 гончарів, 33 гарбарів. В Яворові були броварня, олійниця, чотири млини, воскобійня і склад солі.

З другої половини XVII ст. Яворів стає важливим центром політичного життя. Свою резиденцію тут мав король Ян ІІІ Собеський (1629-1696), який з 1647 року став яворівським старостою. У нього був тут замок (правда, дерев’яний), у якому навіть деякий час містився королівський монетний двір. Сюди для переговорів прибували правителі та посли різних країн. Яворів був улюбленим містом Яна Собеського.

Після 1-го поділу Польщі (1772) Яворів перейшов до складу Австрії. З 1867 до 1939 року Яворів був повітовим містом.

Цікавий факт. У жодному іншому місті Галичини українці не мали кількісної переваги над іншими національностями. Наприклад, у 1880 році у Яворові мешкало 5856 греко-католиків, 2169 євреїв і 1047 римо-католиків. В той же час у інших містах Галичини більшу частину населення складали євреї та поляки.

У Яворові діяло кілька українських купецьких династій. Про рівень заможності тих родин тепер свідчать декілька пам’ятників на українському цвинтарі з італійського мармуру.

У ХХ ст. яворівці брали активну участь у національно-визвольних змаганнях, створенні ЗУНР. 1 листопада 1918 року з числа учнів гімназії була створена яворівська студентська чота.

Значна частина вояків УСС влилася до лав УГА. В бою під Мотовилівкою поліг яворівець Микола Загаєвич – сотник армії УНР, який похований на Аскольдовій могилі в Києві.

Так на що ж слід звернути увагу в Яворові?

Перш за все у місті вам впаде в око висока і струнка дзвіниця церкви Святого Юра. Ця витончена дерев’яна споруда була зведена у 1764 році при старій дерев’яній церкві, на місці якої у 1899 році почали зводити нову муровану.

Ця велика церква, що стоїть у Яворові й донині, є типовою, нічим не видатною спорудою. А от старовинна дзвіниця є пам’яткою національного значення.

На початку ХІХ ст. церква Святого Юра була єдиним приходом у місті. У радянський час належала УПЦ МП, з 1990 року належить УГКЦ.

Є в Яворові Петропавлівський костел. На перший погляд нам здалося, що храм такий собі, нічого особливого. Дуже скромна така «коробка» без жодних прикрас. Але ж насправді – це цінна пам’ятка архітектури. Цінна через свій вік, адже костел був зведений у 1640-х роках. За радянських часів тут був заводський склад, але у 1990 році храм був повернений римо-католикам.

Тепер про найцікавішу пам’ятку міста. Це, безумовно, дерев’яна церква Різдва Богородиці, яка була зведена ще у 1670 році. Фундаційну грамоту на її побудову надав король Михайло Корибут Вишневецький. Старанням отця Якова Загаєвича було збудовано тризрубну дерев’яну церкву. Вже у 1672 році права храму підтвердив Ян III Собеський, а у 1764 році – Август II. Простий, але дуже красивий, невеликий довершений храм. Всередині церкви зберігся старовинний різьблений іконостас 1671 року, щоправда, він повністю перемальований. Знаходиться церква в колишньому передмісті.

В Інтернеті є застарілі відомості, що у Яворові є ще одна дерев’яна церква – Успенська, того ж віку, що й попередня. На жаль, її більше немає. Ще у 2008 році на Різдво якісь уроди спалили її. Залишки церкви були поховані на міському яворівському цвинтарі. Після цього випадку велися розмови про відновлення пам’ятки у первинному вигляді, але ж зрозуміло, що у нашій країні нікому це не потрібно, а більш за все – «віруючим». Тому на місці згорілої церкви швиденько звели нового кам’яного монстра. Добре, хоч дзвіниця стара залишилася. До речі, за інформацією на 2012 рік не закінченою є справа щодо покарання винних, яких, начебто, затримали. Але ані суду, ані слідства щодо цієї справи не було. Очевидно, що дерев’яні старі храми нищаться в Західній Україні свідомо, зі згоди священників і так званих «віруючих», у яких немає жодних уявлень про цінність архітектурних пам’яток і власної історії. Адже утримувати стару маленьку церкву невигідно, куди простіше відгрохати щось нове, «красіве».

Таким чином, за останні 20 років у Західній Україні було знищено вже близько двохсот старовинних дерев’яних храмів, на місці яких дуже швидко повиростали кам’яні – великі і незграбні. Проте ж доходу вони більше приносять, ніж старенькі маленькі дерев’яні церкви, які ще й реставрувати постійно треба. Воістину, релігія – це таки опіум для народу. Причому, не дивлячись на те, що ХХІ століття на дворі, здається, що в Україні люди стають усе темнішими й темнішими.

Ще кажуть, що в місті збереглися келії монастиря василіянок, заснованого ще у 1621 році. Знайшли ми тут у центрі міста споруду, яка за виглядом схожа на келії монастиря, але там немає ніяких табличок, звичайно ж. Зараз у цьому будинку розміщена лікарня. Скоріш за все, це таки колишні василіянки.

Серед громадських споруд слід відзначити народний дім (1908), який самотньо височить на ринковій площі. Є тут колишня ратуша з восьмикутною вежею на Львівській вулиці (1882), а також залишки старовинної житлової забудови.

Цікаве про Яворів:

1. У 1658 році у Яворові народився Стефан Яворський – один із найбільш впливових діячів періоду Петра І, єпископ РПЦ, екзарх патріаршого престолу (з 1700 р.), Голова Святійшого Синоду (з 1726 р.).

2. У 1711 році в місті Петро І вінчався зі своєю дружиною, майбутньою царицею Катериною І.

3. З 1856 року і до самої смерті на Яворівщині, в селі Млини (зараз – на території Польщі), працював священиком Михайло Вербицький – автор національного гімну України. У Яворові встановлений пам’ятник композиторові (1997).

4. Неподалік Яворова, у селі Прилбичі, у 1865 році народився Андрей Шептицький – предстоятель, найбільш відомий і шанований діяч Української греко-католицької церкви. У місті встановлений пам’ятник митрополитові (1996).

5. У 1867 році в Яворові народився відомий український поет, письменник Осип Маковей. У місті діє його музей-садиба.

На фото згори вниз:

– площа Ринок з Народним домом

– церква Святого Юра з дзвіницею

– міський став

– Народний дім та забудова площі Ринок

– дзвіниця церкви Святого Юра

– церква Різдва Богородиці з дзвіницею

– дзвіниця Успенської церкви

– яворівська ратуша та будинок міської ради

Жовтень 2012