Страдч

Страдч – є в цьому слові і біль, і страждання, і страта. З часів Київської Русі існують легенди про село, які пояснюють нам таку дивну назву. Кажуть, що у ХІ-ХІІІ ст. тут існувало давньоруське поселення під назвою Стрілиська. Назва походить начебто від княжих стрільців, які під час полювання випадково знайшли тут печеру, у якій й оселилися. Пізніше сюди прийшли ченці (є відомості, теж легендарні, що з самої Києво-Печерської лаври) і заснували печерний монастир.

У 1243 році сюди дійшли орди Батия. Місцеві мешканці ховалися у печерах, але ординці запалили вогнища перед входом до печер, і усі, хто був всередині, задихнулися. А місцеві монахи всі були вбиті. Після цього місцевість стала називатися Страдч, що значить страта або ж страждання.

Такі відомості – не документальні. Про Страдч давніх часів взагалі нема достовірних письмових свідчень. Все, що відомо про Страдч періоду Київської Русі, це або легенди – красиві, та не завжди правдиві, або ж гіпотези, що ґрунтуються на непрямих джерелах, зовсім різні у різних істориків.

Потрапили ми до Страдчу випадково – просто побачили на трасі Львів-Краковець вказівник з цікавою назвою і вирішили зазирнути. Від траси треба піднятися хвилин 10-15 угору по дорозі, яка йде через лісок. Монастир розташований на горі і складається з печерної церкви, великого мурованого храму та хресної дороги.

Мурований храм – це церква Успіня Пресвятої Богородиці (1795), яка була зведена на місці дерев’яної попередниці. Храм був реконструйований у 1927 р. У страдецькій церкві служили отець Микола Конрад та дяк Володимир Прийма, які у 1941 році були вбиті комуністичною владою. У 2001 р. Іван Павло ІІ визнав цих двох страдецьких мучеників блаженними УГКЦ.

Печери та підземна церква – найцікавіший об’єкт комплексу. При вході до церкви вас зустріне невеличкий вівтар. Далі ви проходите у «залу», вирубану просто у землі. Це церква Матері Божої Нерушимої Стіни. Тут стоять ікони, хрести, горять свічки. Сюди заходять прочани, інколи цілими групами на кількадесят людей, тому часом тут буває тісно. А от коли нікого нема, то атмосфера тут царює зовсім таємнича і сакральна. Від «зали» в боки розходяться коридори, які ведуть аж до …Києва – так каже легенда, а легенди, як відомо, не брешуть. Насправді археологічні дослідження свідчать, що загальна довжина ходів печер складала 270 метрів. Колись тут були келії монахів, і деякі з них провели у страдецікій печері усе життя, ніколи не виходячи на поверхню.

Ще один цікавий об’єкт Страдча – кальварія. Взагалі кальварією у Європі називають будь-які архітектурні об’єкти чи композиції, пов’язані зі стражданнями Христа на його шляху на Голгофу. Наприклад, є така традиція зображувати чотирнадцять подій зі страждань Христа на хресному шляху у вигляді скульптурних композицій, розкиданих по горі, яка і символізує Голгофу. Кожна з чотирнадцяти композицій називається стація. От саме така кальварія з чотирнадцяти стацій і створена на страдецькій горі.

Хресну дорогу з правом повного відпусту встановив тут Папа Пій ХІ у 1936 році. А у 2013 році повний відпуст для усіх, хто пройшов страдчанську єрусалимську дорогу, був знов підтверджений Римом.

Що ж таке Повний відпуст і як його отримати?

Повний відпуст – це повне відпущення дочасного (тимчасового) покарання (є ще вічне). І для того, щоб позбутися дочасного покарання, треба: а) сповідатися; б) причаститися; в) помолитися в намірах Святішого Отця (кожного місяця Папа оголошує свої молитовні наміри, тобто, за що він молиться). І ось тільки після цього у Страдчі треба пройти усі стації Хресного шляху. І буде вам повний відпуст. (Сповідатися, причащатися і молитися не обов’язково у Страдчі).

Здавалося б, ну що тут складного? А складно людині свідомо і відверто очиститися у своїх помислах і позбавитися зла всередині. Адже без справжнього (внутрішнього) покаяння всі ці формальні обряди не мають жодної сили.

У монастирі багато прочан, люди приїздять сюди і групами, і поодинці. Тут цікава природа, а восени взагалі дуже мальовничо. Знаходиться село у Яворівському районі, у 20 км на захід від Львова.

Жовтень 2012