Сокаль

Сокаль – одне з найзатишніших маленьких міст України. Розташований він у 83 км від Львова, і сполучення з обласним центром дуже зручне: з АС-2 Львова кожні 15 хвилин до Сокаля ходять маршрутки. Такою зручністю ми і скористалися, відвідавши місто у перший день травня.

Сокаль – місто давнє. Археологи стверджують, що виникло воно ще у ХІ ст. У 1241 р. монголо-татари зруйнували місто, і воно відродилося вже на лівому березі Західного Бугу (на правому відбудували тільки замок, який функціонував у xiv-xvii ст. і до наших днів не зберігся).

А в писемних джерелах місто вперше згадується у 1377 р. Магдебурзьке право отримало у 1424 р.

У 1519 р. на місці спаленого татарами Сокаля відбулася битва між ордою та військом Костянтина Острозького, після якої місто знову було перенесене на правий берег (де зараз і знаходиться).

У xv-xviiІ ст. Сокаль належав до Белзького воєводства і був центром староства. У 1648 р. під час війни під проводом Богдана Хмельницького Сокаль визволив загін полковника Кудрі. У другій половині xvii–xviiІ ст. місто переживає занепад, і лише після входження його до складу Австрії (Сокаль із навколишніми селами став називатися дистриктом) починає поступово відроджуватися. Згідно із «крайовим законом» від 1891 р. Сокаль іменується вільним королівським містом і належить до 30 найбільших міст Галичини. Тоді його населення складало 8006 жителів. Першого липня 1884 р. до Сокаля прибув по новозбудованій залізниці перший потяг.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. у Сокалі жив і працював майбутній президент ЗУНР Євген Петрушевич, який розгорнув у місті активну громадсько-політичну роботу. Двічі він був обраний послом до австрійського парламенту від округу, до якого входив Сокальський повіт.

У 1939 р. Сокаль увійшов до складу СРСР.

Ось така історія. Якщо коротко. Тепер перейдемо до пам’яток.

Найцікавіша архітектурна принада міста знаходиться все ж таки не в місті. Якщо Сокаль розташований на правому березі Західного Бугу, то на лівому – село Жвірка, де й знаходиться ансамбль бернардинського монастиря. Кляштор почав зводитися у 1604 р. під керівництвом архітектора монаха Бернарда Авелідеса (автор бернардинського костелу у Львові). Будівництво велося довго, тому що у цьому місці дуже складні болотисті ґрунти. Костел Богородиці був освячений лише у 1619 р. Тоді ж у ньому розмістили копію чудотворної ікони Божої Матері Ченстоховської. Сокальський кляштор почали називати «Руською Ченстоховою».

Монастир тут був до 1951 р., коли Забужжя перейшло до СРСР. Тут було відкрито колонію суворого режиму, яка розміщується тут і до цього дня. Звичайно ж, це не сприяє збереженню монастиря як архітектурної пам’ятки, на жаль. Але здаля (з самого Сокаля) ви можете помилуватися чудовим краєвидом: здається, що білий храм Діви Марії

пливе по Бугу, наче лебідь. Але то здаля…

(Не можемо не повідомити, що у березні 2012 року жахлива пожежа майже повністю знищила храм. Що буде з ним далі – невідомо, але подумати страшно.)

Тепер перейдемо до сокальського середмістя, де є чимало цікавого. Заглянемо у міський парк, де подивимося на дві видатні архітектурні пам’ятки.

По-перше, тут знаходиться церква Святого Миколая, збудована ще у XVI ст. Будівля має явний оборонний характер і належить до найкращих зразків ренесансної архітектури в Україні.

Саме у цьому храмі у 1594 р. відбулася нарада щодо можливості об’єднання православної та католицької церков, що за два роки вилилося у Берестейську унію.

По-друге, у міському парку розташована чудова синагога у стилі ренесанс, яка була зведена ще у 1-й половині xviІ ст. Доля сокальських євреїв незавидна – всіх їх (9,5 тис.) було знищено під час війни. І доля синагоги теж не краща. Зараз це – напівруїна, всередині якої сміттєзвалище.

З парку переходимо до самісінького центру, на площу Січових Стрільців, де розташована стара ратуша (ХІХ ст.), відреставрована так, що здається новобудовою. Тут зараз міськрада.

Поруч – недобудований костел, який зводився у 30-ті рр. ХХ ст., але у зв’язку з відомими подіями так і залишився «недобудом». Хто ж буде зводити костел, коли радянська влада навколо? Також тут збереглася старовинна забудова, яка трошки надає нам можливості уявити, як виглядав Сокаль сто років тому.

А домінантою середмістя є Петропавлівський собор, зведений у 1904-1909 рр. за проектом архітектора Василя Нагірного. (Храм відразу нагадав нам іншу церкву – Михайлівську в Комарному). Неподалік, на вулиці Хмельницького, можна побачити Михайлівську церкву (1835).

Усього на оглядини Соколя ми витратили близько трьох годин. Так, небагато… Але ж і Сокаль – маленьке місто. Мешкає тут усього близько 23 тис. осіб. Не знаємо, як насправді, але враження забутого Богом міста Сокаль не справляє. Дуже позитивний.

На фотографіях згори до низу зображено:

– бернардинський монастир, 1604-1619

– ратуша, ХІХ ст.

– будинок казначейства, 1905

– недобудований костел, 30-ті рр. ХХ ст. та пам’ятник Шевченку

– бернардинський монастир та р. Південний Буг

– Миколаївська церква, XVI ст.

– синагога, XVIІ ст.

– Михайлівська церква, 1835

– Петропавловська церква, 1904-1909

Травень 2011
Готелі Сокаля