Городок
Відвідали ми його під вечір 2 січня 2010 р. У цю новорічну пору дні найкоротші, тому ми сильно поспішали, аби встигнути сфотографувати все, що запланували. Зробити це неважко, тому що тут все розташовано компактно, і все можна побачити за короткий час.
Але для початку трошки історії. Вперше Городок згадується у літописі у 1213 р.
На початку XIII ст. Городок відігравав велику роль в економічному і політичному житті Галицько-Волинського князівства. Річка Верещиця, на якій розташоване місто, була в минулому повноводною і судноплавною. Городок лежав на важливому торговельному шляху. На той час місто було важливим центром торгівлі сіллю, тому сучасники називали його Городок Соляний.
У 1387 р. Городок, як окреме королівське місто, увійшов до складу Львівської землі, а пізніше став центром Городоцького староства. Тут часто бував великий князь литовський, а потім король Польщі Владислав II Ягайло (1351-1434), тут він і помер. За Ягайла Городок увійшов до складу Руського воєводства як окреме королівське місто. У 1389 р. місто одержало магдебурзьке право. До речі, у 1906 р. місто було перейменовано на честь Владислава Ягайла Городок Ягелонський.
У XIV-XVII ст. Городок був ремісничим містом. Ремісники були об’єднані у 12 цехів. Добре розвивались деревообробні та шкіряні промисли. Довгий час Городок був центром соляної промисловості, а також тут активно розвивався рибний промисел.
У 1672 р. турки захопили місто та зруйнували. У XVIII ст. місто було відбудовано.
Від давніх часів у Городку збереглося декілька культових споруд, які ми зараз і оглянемо. Почнемо з монастиря і церкви Преображення. Це колишній францисканський монастир, і зведена ця будівля у 1419 р. Активну участь у підтримці діяльності монастиря брав вже відомий нам Владислав Ягайло, серце якого, за легендою, поховано у стіні монастиря. На початку ХІХ ст. австрійською владою було скасовано діяльність деяких монастирів, в тому числі і цього. Тут було розташовано гарнізонну тюрму, а у келіях розквартирувалося військо. А за часів радянської влади костелу не пощастило ще більше – тут було розміщено склад, після чого від приміщень залишилася суцільна руїна.
З 1994 р. святиня почала відроджуватися, і зараз тут живуть ченці Студійського уставу греко-католицької церкви.
Йдемо далі і бачимо велику міцну Благовіщенську церкву, зведену ще у 1663 р., і у подальшому неодноразово перебудовану. Тут колись стояла дерев’яна церква, перенесена сюди у 1547 р. за дозволом короля Сигізмунда І Старого з одного із передмість Городка. Грунт під храм подарував якийсь русин Сенько. У 1633 р. городоцький староста Фердинанд дозволив поставити муровану церкву. На північному заході, у кутку церковного двору, стоїть дзвіниця, збудована на початку ХХ ст.
А далі, якщо пройти через площу Ринок, на яку ми ще поверенемось, можна побачити величний костел Воздвиження Чесного Хреста. Існує дві версії про рік початку його побудови. Перша – 1372 р. (однак це насправді рік заснування католицької парафії у місті), а друга – 1419 (вже ближча до істини). Зверніть увагу, що рік побудови францисканського монастиря також 1419. Чи немає тут якоїсь плутанини? Пізніше храм неодноразово руйнувався і відбудовувався, а також перебудовувався. За радянських часів храм не діяв, але зараз знов відкритий, і милує око своєю справжньою готичною красою.
Також не пропустіть дерев’яну церкву Іоанна Хрестителя, яка була побудована у 1775 р. на місці старої. Памятка нележить до видатних витворів галицької народної архітектури. Поруч із нею у 1863 р. була зведена висока струнка дзвіниця.
За радянських часів церква не діяла, зараз тут проводить служби Українська автокефальна православна церква.
Що ще подивитися у Городку? Збереглася тут стара забудова, цікавою є площа Ринок із традиційною ратушею (1832). Але більш за все вражає надзвичайно мальовничий парк понад ставом. Звідси можна помилуватися панорамою міста, а також його околицями. Сам парк дуже затишний, тут ростуть величезні старі дерева, встановлені лавки. Дуже приємне місце відпочинку.
Наостанок трошки корисної інформації. Сполучення з Городком дуже зручне. Зі Львова, з приміського вокзалу, сюди регулярно ходять маршрутки, їхати недовго. Все красиве у містечку можна оглянути досить швидко. Тому поїздка до Городка необтяжлива і цікава.
Січень 2010
