Добромиль
Добромиль – це невеличке (бл. 6 тис. жителів) місто у Старосамбірському районі Львівської області. Знаходиться неподалік польського кордону.
Доїхати до Добромиля можна маршруткою з Самбора чи Старого Самбора (ходять регулярно), яка привозить вас у центр міста та зупиняється біля цікавої пам’ятки архітектури – міської ратуші. Ця будівля, споруджена у ХVIII ст., є справжньою окрасою міста. Поруч з нею можна побачити пам’ятник видатному польському поетові Адаму Міцкевичу, який зберігся ще з часів польської влади. Також у центрі міста є декілька цікавих старовинних будівель, у тому числі житлові будинки, а також культові споруди.
Окремої уваги заслуговує Преображенський костел, XVII ст., який зараз активно відновлюється.
Добромиль відомий також завдяки тому, що тут діє Василіанський монастир.
Монастир Святого Онуфрія чину Святого Василя Великого був заснований у 1613 р. Іваном Гербуртом і Єлізаветою Заславською. Точно невідомо, звідки походили перші ченці, які тут оселилися, існує дві версії на цей рахунок: зі Львова або ж із Закарпаття. Спочатку у монастирі було дві дерев’яні церкви: Святого Миколая і Святого Іллі. Першу зруйнувала негода і монахи розібрали її. Церкву Святого Іллі продали одному із сіл у 1772 р. після завершення будівництва мурованої. Спорудження церкви Святого Онуфрія розпочато у 1705 р. за зразком церкви у Лаврові. Поруч із нею звели двоповерховий монастирський корпус і дзвіницю.
У Онуфріївському монастирі розпочав служіння церкві митрополит Андрей Шептицький у 1888 р. Після закінчення новіціату він до 1889 р. був тут магістром новиків.
У 1946 р. греко-католицьку церкву було заборонено, а монастир закрито (у 1945 р. останнього добромильського ігумена отця Макарія Розумійка вислали до Сибіру). З 1950 р. у монастирі розмістили психоневрологічний диспансер для жінок, склад та клуб.
Повернуто монастир ченцям було у 1992 р.
Також у Добромилі є й свій замок. Але, на жаль, потрапити до нього не пощастило, до того ж розташований він не у самому місті, а біля нього.
Взагалі Добромиль дався важко. Справа в тім, що поїхали ми туди відразу після великої повені 2008 р., тому потрапити, наприклад, до Василіанського монастиря було дуже складно: міст був зруйнований, а пішки йти дуже довго. Тому довелося йти чистим полем більше години в один бік, потім стільки ж назад. Шукати ж замок вже не було сил. Проте дорога через поле до монастиря – чудова! Скільки там різних трав, польових квітів! І лелеки просто ходять поруч з тобою! Краса!
Серпень 2008
Історія Добромиля
