Буськ

Історія Буська

Буськ. Ратуша, 1999.
Буськ згадується у літописі «Повісті минулих літ» під 1097 р. Місто вже тоді було добре укріпленим. Ґрунтовніший матеріал про вік Буська дають археологічні знахідки на його теренах. Три городища на території Буська датуються viii-ix ст.

Виявлені сліди городища відносяться до часу правління слов’янського вождя Божа, чиє ім’я коренем співпадає з племінною назвою бужан. Це наводить на думку, якої дотримуються багато дослідників, що Буськ як місто (городище) існував уже принаймні у VIII ст. і був центром згадуваного в літописах племінного союзу бужан, що жили на берегах річки Західний Буг і склали основу першого державного об’єднання на теренах України. Звідси й походить назва міста Буська (старовинно Бужськ) – від назви річки Буг.

З “Повісті минулих літ” відомо, що князь Давид Ігорович, позбавлений володимирського столу, перебрався до Буська і зробив його своєю столицею. З того часу і майже до кінця XII ст. місто перебувало в руках різних володарів, було то центром удільного Буського князівства, то разом з прилеглою до нього територією включалося до складу інших князівств, у т.ч. Київського.

На початку XIII ст., як видно із записів “Галицько-Волинського літопису”, Буськ належав до Галицького, потім Галицько-Волинського князівства. Що сталося з Буськом під час татаро-монгольської навали у літописних джерелах не згадується, але можна припустити, що місто було вщент зруйноване, бо згадка про нього в історичних документах загубилась більш, ніж на століття.

На початку XV ст. Буськ став важливим торговим і ремісничим центром Польщі. У 1411 р., будучи власністю мазовецького князя Земовита, місто дістало магдебурзького права, що сприяло його інтенсивному розвитку.

Невід’ємним атрибутом міського самоуправління став герб міста. На гербі зображено бузька (лелеку), який стоїть на одній нозі. Зображення бузька на гербі не є випадковим. У передмістях Буська, розташованого у болотистій місцевості з великою кількістю річок, цей птах був найпоширенішим, і тому став символом міста.

Протягом XV-XVII ст. місто ставало здобиччю татарських грабіжницьких походів, але завжди після руйнації воно швидко відроджувалося. Цьому немало сприяло вигідне географічне розташування. Через Буг, а далі Віслу, Буськ мав вихід на Балтійське узбережжя. Велася жвава торгівля, розвивалося виробництво у місті. У XVI ст. у місті були 4 водяних млини, при одному з них діяла сукновальня.

У 1539-1541 рр. у Буську з’явилась перша в України папірня. На папері, виробленому у Буську, у 1581 р. був надрукований шедевр українського книгодрукування – Острозька Біблія Івана Федорова. Діяла ця папірня до 1788 р.

Історичні документи фіксують наявність в місті найдавніших в Україні професійних об’єднань ремісників – цехів. У 1476 р. діяли цехи різників, ткачів, пізніше засновані кушнірський та кравецький цехи. У 1578 р. – цех пивоварів (шість майстрів). Були також цехи малярів, золотарів.

На поч. XVII ст. Буськ був одним з найбільших міст Руського воєводства. Велика кількість річок, ровів, перекопів, болотистих низин ускладнювали сполучення між окремими частинами міста і водночас надавали неповторного вигляду Буську. Через водяні перепони було перекинуто багато мостів, за кількістю яких – понад 50 – Буськ не мав рівних собі у Галичині, тому ще з давніх часів називався “Галицькою Венецією”.

Під час визвольної війни Хмельницького козацько-селянські війська заволоділи містом перед битвою під Берестечком (1651 р.).

У 1722 р. Буськ опинився під владою Австрії. З кін. XVIII cт. він переходить у розряд другорядних провінційних містечок. Через історичні і економічні процеси Буськ опинився на узбіччі індустріального розвитку, тому не піднявся до рівня не тільки великих, але й середніх міст.

З Буськом пов’язана низка історичних подій та імен визначних громадсько-політичних та культурних діячів України. Тут народилися Президент Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич (1863-1940), видатний український філолог, етнограф і мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький (1863-1956). На Буській землі жив і творив зачинатель нової української літератури у Західній Україні, видатний поет Маркіян Шашкевич (1811-1843). Тут збирав фольклорні матеріали його соратник з членів гуртка “Руська трійця”, письменник і фольклорист Іван Вагилевич (1811-1865). У Буську у 30-х рр. XX ст. проводив свої історико-археологічні пошуки великий шанувальник української старовини, дослідник княжих городів Лев Чачковський.

До сьогодні у Буську зберіглася низка пам’яток архітектури та культури національного значення. Серед них пам’ятки дерев’яного зодчества XVII ст. – церкви св. Онуфрія та Св. Параскеви, палац графа Бадені, збудований у XIX cт., парк-пам’ятка садово-паркового будівництва XIX ст., історична забудова пл. Ринок.

Про Буськ неофіційно

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *