Бібрка

До Бібрки ми, власне, не збиралися. Просто шлях до Свіржа проходить через Бібрку, і коли ми проїжджали повз неї, то стало зрозуміло, що на зворотній дорозі треба обов’язково вийти і пройтися містом, названого на честь бобрів.

Бібрка належить до типу поселень “місто-ковбаса”. Наприклад, Старий Самбір теж з цієї серії. А що, дуже зручно: місто розтягнулося вздовж траси, всі цікаві пам’ятки не треба шукати – вони стоять собі при дорозі, і не треба блукати у пошуках. І транспорту багато – в будь-яку мить можна тормознути маршрутку на Львів без страху залишитися тут назавжди.

У Бібрці дійсно старовинні дво-, триповерхові будинки стоять на одній головній вулиці, вона ж траса (якщо це можна так назвати) Львів-Перемишляни. Будинки відносяться до початку ХХ ст. Стан їх – жахливий, але все ж таки завдяки цим залишкам минулої епохи збереглася деяка чарівність старого містечка, в якому колись вирувало бурхливе життя. Наприклад, торгове. Тим більше, що містечко було трошки єврейським.

З точки зору пересічного туриста у Бібрці нічого цікавого. Але ж ми з вами непересічні туристи, тому для нас є цікавим усе. Тим більше, якщо це пам’ятка архітектури національного значення. Це ми про костел Святого Миколая. Цей суворого вигляду храм був зведений ще у 1405 р., про що свідчить охоронна дошка на його стіні. Костел зовсім позбавлений будь-яких деталей у декорі ззовні. Та й всередині він не менш аскетичний. У дворі костелу є старовинна статуя Діви Марії. Це, звичайно, найбільш помітна памятка архітектури міста.

Є у місті ще один храм. Це церква Покрови Богородиці, побудована у 1906 р. за проектом відомого архітектора Василя Нагірного і освячена наступного року митрополитом Андреєм Шептицьким (він потім ще двічі у ній молився – у 1914 та 1932 рр.). Церква традиційна для цих країв і для цього періоду. А от дзвіниця досить оригінальна.

Привернула увагу у Бібрці ще одна споруда. Це будинок товариства “Сокіл”, яке виникло в місті у 1909 р. Як і більшість будівель “Соколу”, бібрський теж має оригінальну архітектуру: одного боку якась башточка приліплена зі шпилем, як у палацику, а з іншого боку будинок нагадує якусь культову споруду. Та ще й лелече гніздо на даху. За радянських часів тут був кінотеатр, а тепер… Ну, ви самі бачите.

От власне і все про Бібрку. Трошки історії міста є на сторінці з Вікіпедії.

Всім, хто їде до Свіржа (а таких, завдяки тамошньому замку, немало), і хто любить старовинні галицькі містечка, забуті, але цікаві, радимо вийти у Бібрці – часу це забере небагато, а вражень додасть.

П.С. На маршрутці до Бібрки їхати від львівської АС-5.

Серпень 2008