Велика Димерка

Вперше Димерка згадується у 1392 р. як поселення остерського замку, потім у документах за 1552 р. згадується як «поселення, звільнене від сплати податків, бо було дуже розорене татарами Манглі-Гірея у 1482 р.» З 1624 р. право власності на Димерку отримує княжна Анна Корецька. У 1630 р. під час повстання Тараса Трясила козаки напали на загони шляхти і розбили їх під Димеркою.

З 1680 р. за указом царя Федора Олексійовича «село Здимеров за деревней Богдановкой» закріплене за Києво-Печерською Лаврою. З матеріалів перепису 1767 р. відомо, що «Димерка – монастирське село, тут розташований монастирський будинок, церква Покрови стара, при церкві школа. Був у селі госпіталь, у якому проживали знедолені люди».

У 1744 р. імператриця Єлизавета Петрівна проїжджала крізь село, а у 1787 р., як свідчать церковні книги, Катерина ІІ зупинялася у монастирському дворі.

У 1868 р. з боку Ніжина пішов перший потяг у бік Броварів новозбудованою залізницею, яка проходила Димеркою. Участь у будівництві залізниці брали мешканці села.

Наприкінці ХІХ ст. у селі було засновано школу, а на поч. ХХ – фельдшерський пункт.

У 1923 р. село було перейменовано на Велику Димерку, а у 1924 р. стало райцентром.

Зараз Велика Димера є селищем міського типу у Броварському районі Київської області. Мешкає тут 9,6 тис. жителів.

У селищі збереглася Свято-Покровська церква, збудована у 1782 та освячена у 1785 р. Це не перший димерський храм. Історики кажуть про церкву, що стояла тут ще до 1564 р., і у якій велися книги до 1784 р.

Потрапити до церкви можна двома шляхами: маршруткою з Києва (ст. м. Лісова) до центру селища, звідки йти до церкви хвилин 15. Або ж електричкою на Ніжин, яка зупиняється у Димерці двічі: на станціях Парникова і, власне, Димерка. Тільки йти від обох станцій до церкви не менше 40 хвилин.

Червень 2010