Васильків

Звіт про подорож до Василькова (2007)

Васильків. Церква Антонія і Феодосія, 1758, арх. Степан Ковнір, кріпак Києво-Печерської лаври, уродженець Василькова.
Васильків належить до тих міст України, які, на першій погляд, нічим не відрізняються від десятків подібних. Але при більш прискіпливому погляді починаєш помічати за невиразною картиною провінційного життя-буття історію.

Це районний центр, який розташований недалеко від Києва. Якщо хтось з киян та гостей міста схоче подивитись на васильківські пам’ятки, краще зробити це так: від ст. м. Либідська є маршрутка до Василькова. Ще можна доїхати електричкою з центрального вокзалу (їхати у фастівському напрямку до ст. Калинівка).

Коротку історичну довідку про місто ви можете прочитати в іншому розділі, тому перейдемо до наших вражень.

Перш за все у Василькові ми хотіли побачити найцікавішу пам’ятку міста – собор Антонія і Феодосія (1756-1758). Знайти собор неважко: в центрі міста з вул. Грушевського треба повернути ліворуч на вул. Cоборну і піти вгору. Розташований собор дуже вдало: на мальовничій горі, завдяки чому здається короною, яка вінчає місто. Архітектором собору є знаменитий Степан Ковнір, кріпосний зодчий Києво-Печерської лаври, автор лаврських дзвіниць, церкви у Китаївській пустині тощо. Належить собор до традиційного стилю українського бароко, але, як і в кожної церкви цього стилю, у храму Антонія і Феодосія є своє неповторне обличчя. Вирізняється він дуже стрункими формами і досконалою пропорційністю. Взагалі будівля настільки органічно зливається з краєвидом, що сприймається як творіння природи. У храмі зберігається чудотворна ікона Богородиці. З гори, на якій розташовано храм, видно околиці міста. До речи, дуже красиві. Місцевість навколо Василькова вкрита мальовничими ярами. Ще з гори добре видно Миколаївську церкву, до якої ми підемо трохи пізніше.

Васильків. Миколаївська церква, 1792.

А поки що спускаємось вниз по вул. Соборній і проходимо повз будинок школи №2 і далі, на Соборній бачимо старі будинки. Може вони й не є видатними пам’ятками архітектури, але передають атмосферу старого провінційного міста.

За цими будинками – пам’ятник Шевченкові, який неодноразово бував у Василькові. До речи, дуже цікаво бачити різноманітність пам’ятників Тарасу в різних містах і селах. Мати пам’ятник Кобзарю – ідеологічна необхідність радянських часів та сучасності. Ось і ліплять численних Тарасів на наших вулицях: від величних та дороговартісних пам’ятників на повний зріст до бюстів-уродців, що схематично зображують Тараса у вигляді лисої голови з вусами. У Василькові пам’ятник достатньо цікавий. Шевченко зображений молодим і цілком європейським. Здається, зараз так модно.

Повертаємось знов на Грушевського. Поруч з перехрестям є цікавий зелений будиночок в стилі модерн. А далі, за кафе «Дана», повертаємо праворуч і прямуємо по парку з канавою і місточками до Миколаївської церкви. Побудована вона була у 1792 р. Належить до стилю класицизм, але в ній багато барокових деталей. У дворі церкви є капличка зі святою водою.

Біля Миколаївської церкви і закінчилась наша невеличка подорож Васильковом. На жаль, більше нічого цікавого, крім того, про що розповіли, ми не побачили. Але якщо ми не побачили, то це не означає, що у Василькові більше нічого немає. Не сумніваємось, що у місті є ще багато цікавинок. Адже Васильків – місто княже, засноване Володимиром, і назву свою отримало на честь християнського імені цього славетного князя. А ще у місті народився Феодосій Печерський (1036-1074) – засновник Києво-Печерської лаври. Так, Васильків має цікаву історію і зберігає ще багато таємниць.

Лютий 2007

Галерея Василькова

Історія Василькова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *