Історія Василькова
Васильків – районний центр в 40 км від Києва. По території міста тече річка Стугна.
Археологічні знахідки свідчать, що вже у ІІІ тисячолітті до н. е. на території міста були поселення представників трипільської культури.
Заснував місто князь Володимир Святославович і назвав Василевом – на честь свого нового імені, одержаного після прийняття християнства.
Перша літописна згадка про місто належить до 996 р., коли Володимир зазнав тут поразки в битві з печенігами. Вже тоді Василів відіграв помітну роль в економічному та політичному житті русичів. Тут пролягав так званий Васильківський торговий шлях з Русі до країн Західної Європи. За містом утворилася слава важливого стратегічного пункту: земляні вали і глибокі рови, заповнені водами Стугни, були відчутною перешкодою для численних ворогів, які прагнули захопити Василів – вигідний плацдарм на підступах до Києва.
Як свідчать дослідники, у Василеві народився давньоруський церковний письменник-полеміст, ігумен Києво-Печерського монастиря Феодосій Печерський (бл. 1036-1074), автор багатьох послань, повчань, “слів”.
У 1157 р. після князівських змов та інтриг місто дісталося в удільне володіння Василькові Юрійовичу, синові київського князя Юрія Володимировича. Звідси й походження нової назви – Васильків. З 1240 р. місто захопили монголо-татари.
У другій половині ХІІІ ст. Васильків перейшов у володіння Києво-Печерського монастиря, а у середині ХІV ст. разом з Київськими землями відійшов до литовської держави.
Великих руйнувань зазнало місто під час війни 1648-1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького.
Наприкінці ХVІІ ст. у місті з’явилися ремісницькі цехи: шевський, ткацький, кравецький, теслярський. Васильків перетворився на значний торговельний, ремісничий та прикордонний пункт.
З 1797 р. після приєднання Правобережної України до Росії (1795) Васильків став центром повіту, а у 1852 р. отримав власний герб.
У середині ХІХ – на початку ХХ ст. Васильків швидко розвивався. Населення його займалося переважно хліборобством, чумацьким промислом, торгівлею, ремісництвом. Діяли тютюнові фабрики, миловарня, пивоварний, цегельний і шкіряні заводи. Тоді ж почала функціонувати лікарня на двадцять ліжок з обслугою із чотирьох лікарів і п’ятьох фельдшерів. Освіту міста представляли двокласне училище, п’ять чоловічих і одна жіноча школи.
У 1921 р. Васильків було віднесено до категорії селищ міського типу, а у 1923 р. він став райцентром. 1935 р. Васильків віднесено до категорії міст.
Зараз Васильків займає територію 21 кв. км, населення міста складає 37,5 тис. осіб. Завдяки близькості до Києва кількість населення міста зростає.
![Кам’янець-Подільський. Фортеця XIV-XVIII ст. Фортеця вперше згадується у 1374 р. Спочатку була дерев’яною, але у XVI ст. замінена кам’яною. У фортеці 11 башт: Чорна, Лянцкоронського, Комендантська, Рожанка, Водна, Нова, Денна, Біла, Тенчинська, Ковпак, Папська. Фортеця була «учасником» визвольної війни під проводом Хмельницького. У 1672 р. Кам’янець був захоплений турками. Верхівка міста віддала місто ворогу, але комендант фортеці Володиєвський та майор Геклінг підірвали порохові погреби на знак протесту, і фортеця була значно зруйнована. У 1699 р. місто було повернено Польщі. У XVIII ст. поляки використовували фортецю як в’язницю. Після 1793 р. Кам’янець відійшов Росії, яка теж використовувала фортецю як тюрму. Двічі в Папській башті фортеці був ув’язнений народний герой Устим Кармалюк (у 1817-1818 та 1822-1823).](https://ukrmandry.com.ua/wp-content/uploads/2008/09/2795-3-75x75.webp)
![Васильків. Церква Антонія і Феодосія, 1758, арх. Степан Ковнір, кріпак Києво-Печерської лаври, уродженець Василькова.](https://ukrmandry.com.ua/wp-content/uploads/2009/11/3447-3-75x75.webp)