Історія Ірпеня
Ірпінь – місто неподалік Києва, яке виникло завдяки початку будівництва залізниці Київ-Ковель у 1899 р., але заселена територія Приірпіння була набагато раніше.
До 1494 р. належить перша письмова згадка про місто на території Приірпіння – Гостомель. Великий литовський князь Олександр відібрав гостомельський маєток у шляхтича Сенька Володкевича та віддав його князю Івану Глинському. Пізніше Гостомель належав українському шляхтичу Семену Полозу.
Під 1506 р. вперше згадується село Романівка, яке зараз є частиною Ірпеня. Тут архімандрит Києво-Печерського монастиря Никифор Тур поселив селян. За письмовими джерелами відомо, що цю землю надав монастиреві Данило Галицький у 1240 р.
У 1651 р. згадується село Мостище, яке зараз також є частиною Ірпеня. Село належало київським монастирям.
З 1686 р. по річці Ірпінь проходив кордон між Московською державою та Річчю Посполитою, а після розділу Польщі у 1793 р. Приірпіння увійшло до складу Російської імперії.
На поч. ХІХ ст. на території Приірпіння почало зароджуватися промислове виробництво. У 1831 р. Гостомель придбав польський шляхтич Фелікс Березовський, який заснував тут шкіряний завод, цукроварню, гуральню, броварню. У 1865 р. київський купець Михайло Таранов збудував у Стоянці (нині – частина Ірпеня) паровий млин, а у 1868 р. поміщик Северин Сагатовський неподалік села Яблунька збудував цегельню, яка стала найбільшим підприємством на території Приірпіння. Крім цього, поміщиком Соколовським був відкритий шкіряний завод і водяний млин, а поміщик Пеховський спорудив паровий млин, крупорушку і лісопильню. У 1868 р. поміщик Остаф’єв відкрив цегельню у Мостищі.
У 1899 р. відбулася вирішальна для Приірпіння подія – було прийнято рішення про будівництво залізниці Київ-Ковель, і у 1990 р. роботи розпочалися. З 1902 р. на залізниці розпочався регулярний рух поїздів, і біля залізничного мосту через р. Ірпінь було збудовано роз’їзд Ірпінь, біля якого виникло селище. Тут мешкали будівельники, залізничники, лісоруби, кустарі та дрібні торговці.
З 1903 р. поселення у документах іменувалося Ірпінські дачі і входило до Ворзельської волості. Тут відкрилися склади, крамниці, трактири. Селище Ірпінь будувалося без архітектурного плану. Вулиці виникали завдяки тому, що у лісі просто вирубувалися просіки. Їх називали лініями – перша лінія, друга лінія тощо. Ці назви збереглися і до цього дня.
У 1909 р. в Ірпені було відкрито двокласне училище, а у 1910 р. виникло Ірпінське товариство аматорів сценічного мистецтва, яке організовувало танцювальні вечори, читання лекцій, ставило спектаклі. У місті було споруджене приміщення для вистав. У 1912 р. в Ірпені був відкритий кінематограф із залом на 91 місце. У місті вирувало культурно-мистецьке життя: сюди приїжджали Леся Українка, Панас Мирний, Карпенко-Карий, Микола Лисенко, Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Саксаганський та інші.
У 1914 р. залізничний роз’їзд став станцією, почався видобуток торфу. Було відкрито вищу початкову школу.
У 1918-1920 рр. Приірпіння було ареною боїв, у яких брали участь більшовики, білогвардійці та війська УНР.
У 1923 р. у зв’язку із ліквідацією волостей Ірпінь увійшов до Гостомельського району Київської губернії. Населення селища становило 1300 осіб. У 1929 р. населення Ірпеня становило вже бл. 2500 тис. осіб, а у 1932 – 3300 тис. осіб.
У тридцятих роках ХХ ст. Ірпінь завдяки природним умовам стає санаторно-курортною зоною. Тут було відкрито перший будинок відпочинку. Ірпінь стає дачним селищем. А у 1936 р. на колишній дачі київського купця Чоколова відкрився Будинок творчості письменників, який за свою історію бачив величезну кількість корифеїв радянської літератури.
З 24 серпня 1941 р. до 6 листопада 1943 р. Ірпінь перебував під німецькою окупацією.
У 1956 р. Ірпеню було надано статут міста районного значення у склад Києво-Святошинського району. Тут мешкало 12 тис. осіб. А у 1962 р. Ірпінь став містом обласного значення, якому підпорядковувалися населені пункти Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське. Було завершено формування сучасної території Приірпіння.
У 1977 р. у місті був відкритий історико-краєзнавчий музей. У 1996 р. на базі Ірпінського індустріального коледжу утворено Український фінансово-економічний інститут, а у 1999 р. на його базі була утворена Українська академія державної податкової служби України.
Зараз у Ірпені мешкає понаж 80 тис. осіб. Місто стрімко зростає, у тому числі завдяки тому, що багато киян обирають його місцем свого проживання.
