Фастів
Фастів
Фастів – районний центр з населенням 47 тис. жителів на берегах р. Унава. Перша писемна згадка – 1390 р. 1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний попередній текст угоди про злуку двох українських держав – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Документ підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Панас Андрієвський, Федір Швець, Симон Петлюра, від ЗУНр – Лонгин Цегельський та Дмитро Левицький. Акт Злуки був офіційно ухвалений 22 січня 1918 р. у Києві на Софійські площі. Директорія УНР видала Універсал, у якому повідомлялося про злиття у єдину державу Галичини, Буковини, Закарпаття та Наддніпрянщини. Зараз у штабному вагоні, де підписувався Акт Злуки, розташований “Музей на колесах”. Архітектурними окрасами Фастова…
Історія Фастова
Вперше Фастів згадується під 1390 р. у грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича, де затверджувалось право на володіння Фастовом роду князів Рожановських. Знайдені на березі річки Унави кам’яні знаряддя праці зі стоянок кам’яного віку свідчать, що ці землі заселялись людиною ще 40-30 тис. років тому. Городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення – ці матеріали археологічних розкопок стали наступними сторінками древньої історії краю. Місто завжди було у центрі політичних баталій, важливих історичних подій. Найгучнішу славу Фастову та відчутне піднесення його економічного й політичного життя на рубежі ХVІ-ХVII ст. приніс фастівський полковник Семен Палій. Йому вдалося добитися з кінця 1680-х рр. цілком незалежного управління землями від Дніпра до Случі.…
