Борова

Селище Борова, що розташоване у мальовничій місцевості на річці Стугна, виникло як хутір у 1781-1782 рр. при селі Казенна Мотовилівка. Вважається, що першим поселенцем хутора Борового був втікач з Канівського повіту Василь Шевченко, який у кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. перейшов Стугну і оселився серед лісу при річці на цих казенних землях. До 1800 р. на хуторі було всього 10 хат.

У 1868 р. біля хутора Борового була збудована залізнична станція, яка отримала назву Мотовилівка.

У ХІХ ст. Борова завдяки своєму розташуванню (річка, ліс) приваблювала заможних киян, які будували тут свої дачі.

Драматичні події відбувалися тут у першій половині ХХ ст.

18 листопада 1918 р. біля станції Мотовилівка відбувся вирішальний бій між військами УНР і формуваннями Павла Скоропадського. Саме після цього бою війська УНР почали наступ на Київ, і влада Скоропадського була повалена. У бою під Мотовилівкою загинули січові стрільці – сотники Ф. Черник та М. Загаєвич, яким встановлений пам’ятник неподалік залізничного вокзалу.

У 1919 р. мотовилівський отаман Бурлака підняв гучне масове повстання проти радянської влади, яке вдалося придушити тільки за допомогою викликаних з фронту регулярних частин Червоної Армії.

У 1921 р. чекістами було викрито і заарештовано численний підпільний актив Мотовилівського повстанчого комітету на чолі з Довганем, Діденком і Яценком.

Зараз Борова – цілком мирне селище міського типу у Фастівському районі, у 18 км від Фастова. Тут збереглася церква Успіння Пресвятої Богородиці, збудована в 1902 р. До 1942 р. вона була капличкою на кладовищі, а потім була відкрита як церква німцями і добудована за підтримки місцевого комбінату по обробці дерева. Також у селищі збереглося декілька старовинних будівель.

Дістатися Борової дуже легко. Електрички з Києва у фастівському напрямку їздять регулярно. Їхати треба до станції Мотовилівка. Ця станція і є Борова, а селище Червона Мотовилівка розташоване далі, до нього треба їхати автобусом.

Липень 2011