Історія Івано-Франківська
XV ст. – На місці сучасного Івано-Франківська існували українські села Пасічна і Княгинин. У 1437 р. виникло село Заболоття. Згодом цими селами заволоділи польські магнати Потоцькі.
Середина XVII ст. – На території Заболоття Потоцькі збудували фортецю, щоб закріпитися у цій місцевості. Переселення перейменовано на місто Станіславів. Села Княгинин, Пасічна та Угорники злилися з ним стали його околицями.
1662 – Станіславів вперше згадується в історичних джерелах, де зазначається, що місто заснував польський магнат Анджей Потоцький «там, де було Заболоття», у межиріччі двох гірських річок – Бистриці-Надвірнянської і Бистриці-Солотвинської.
7 травня 1662 – Польський король Ян Казимир надав місту магдебурзьке право.
1666 – Станіславських вірменів прихилили до унії. Цьому сприяла діяльність їхніх духовних пастирів. Для запровадження нової релігії серед вірменських поселенців Потоцький збудував у місті дерев’яний костел.
1668 – Анджей Потоцький дозволив православні громаді побудувати церкву й заснувати при ній братство, школу та притулок для старих.
60-70-ті рр. XVII ст. – До Станіславова прибуло багато купців і ремісників вірменської та єврейської національностей. Щоб сприяти розвиткові торгівлі та ремесла, Потоцькі звільняли переселенців від податків на 20 років.
1672-1676 – Зростає оборонна роль Станіславова після спустошливих походів турків на Поділля й до Галичини, під час яких було зруйновано фортеці у Кам’янці, Чорткові та Бучачі.
1676 – турки і татари стали під мурами Станіславова, спалили й знищили його східну та південну околиці, але взяти фортецю штурмом не змогли і, відступаючи, спустошили місто Галич.
1677 – Анджей Потоцький надав місцевим вірменам спеціальний привілей, за яким вони виділялися з польської юрисдикції і складали окрему самоврядну громаду.
2 пол. XVII – 1 пол. XVIII ст. – Станіславів стає значним ремісничим центром. У місті було два магістрати – польсько-український та вірменський, на чолі яких стояли виборні війти. Щороку до кожного з магістратів міщани обирали з числа найповажніших мешканців міста по 14 радників. Єврейська міська громада управлялася кагалом.
1682 – Збудований кам’яний палац Потоцького.
1690 – До Станіславова прибули ченці ордену тринітаріїв.
1695 – У центрі міста за проектом архітектора Карла Бене завершено побудову кам’яної ратуші. Тут містився польсько-український магістрат.
1703 – Закінчено будівництво кам’яного католицького костелу у стилі бароко.
1716 – До міста прибули єзуїти.
1728 – Єзуїти закінчили будівництво костелу. Під їхню зверхність перейшла заснована А. Потоцьким у 1669 р. академія (духовна школа), де крім теології викладали філософію, риторику й діалектику.
1729 – Духовну школу перетворено на єзуїтський колегіум – середній навчальний заклад із п’яти класів. Навчання у ньому здійснювали польською та латинською мовами. Учні вчили також французьку й німецьку мови.
1769 – На запрошення австрійського уряду більшість вірменських купців залишили Станіславів і переселилися за Карпати, у місті залишилося тільки 16 вірменських родин. Самоврядування вірмен у місті перестало існувати.
1770 – Від чуми у місті загинуло 1332 особи. Це змусило більшість населення втекти до околишніх сіл.
1772 – Після першого поділу Польщі Станіславів опинився під владою Австрії. Він став центром одного з 18 округів Галичини.
1784 – Відкрито державну польську гімназію на базі єзуїтського колегіуму – перший середній навчальний заклад.
1786 – Австрійський уряд підтвердив привілеї торговельно-ремісничого населення міста.
1793 – У Станіславові проживало 5,5 тис. осіб (908 родин).
1790-1815 – Прокладені шосейні шляхи Стрий-Станіславів-Коломия-Кути, а згодом – Новий Сонч-Самбір–Дрогобич-Стрий-Станіславів-Коломия-Чернівці.
1801 – Внаслідок банкрутства останнього власника міста Прота Потоцького Станіславів та навколишні села перейшли у власність державної скарбниці.
Поч. ХІХ ст. – У Станіславові забруковано 4 площі та 24 вулиці.
1842 – Відкрито загальний окружний шпиталь.
1845 – Почала працювати єврейська лікарня на 50 ліжок.
1847 – У місті налічувалося 10 ремісничих цехів, які об’єднали 376 майстрів і 264 челядників.
Квітень 1848 – Відбулася масова антиурядова демонстрація, сталися збройні сутички між демонстрантами та військом.
Травень 1848 – У Станіславові організовано українську окружну раду на чолі з Євстахієм Прокопчицем. У протесті на ім’я австрійського рейхстагу рада вимагала впровадження викладання українською мовою в усіх школах Галичини. Одночасно виникла й польська окружна рада, а для її захисту створено національну гвардію.
Поч. 1849 – Почала виходити перша міська газета, заборонена після поразки повстання у Львові. Припинили свою діяльність окружні ради у Станіславові.
Сер. ХІХ ст. – У місті було 48 крамниць, 4 шкіряні й галантерейні магазини, 3 торговельні склади. Тут щороку відбувалося 5 ярмарків, на які доставлялися різні промислові товари та худоба.
1860 – Утворено міський ощадний банк.
1866 – У місті відкриваються нові промислові підприємства: майстерні для ремонту паровозів і вагонів, паровий млин, 3 парові тартаки, 4 грабарні, 2 пекарні, газовий завод, фабрики штучних добрив та картону. Через місто прокладено залізницю.
1867 – Станіславів стає повітовим центром.
1871 – Засновано державну учительську семінарію з польською та українською мовами навчання.
1874 – Трикласну реальну школу було перетворено на семикласну з польською мовою навчання.
1876 – У місті з’явилося гасове освітлення.
1880 – кількість будинків зросла до 1350, з них 450 кам’яниць. У місті було 45 вулиць, 10 площ. Центральні були забруковані.
1883 – Відкрито двокласну ремісничу школу, де навчалося близько 150 учнів.
1885 – Розпочала роботу восьмикласна польська жіноча школа.
1892 – Побудовано приміщення для польського професійного театру ім. А. Фредра.
1896 – Засновано українське співоче товариство «Станіславський Боян».
1900 – У місті нараховувалося 1966 будинків.
1902 – Д. Січинський та Є. Якубович заснували музичну школу. У 1921 р. вона була перетворена на філію Вищого музичного інституту ім. Лисенка у Львові.
1906 – Австро-угорський уряд дав дозвіл на відкриття державної гімназії з українською мовою викладання.
1909 – Засновано приватну жіночу учительську семінарію з польською та українською мовами навчання.
1911 – І. Франко публічно читав у Станіславові свою відому поему «Мойсей».
1918 – Розпад Австро-Угорської імперії. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, столицею якої був Станіславів.
Листопад 1918 – Початок польсько-української війни у Східній Галичині.
Січень 1919 – У Станіславові було проголошено історичний Акт Злуки ЗУНР та УНР.
Травень 1919 – Після відступу Української галицької армії місто захопили поляки. Окупація Станіславова та всієї Західної України Польщею.
1921 – Місто стало адміністративним центром воєводства.
Сер. 20-х рр. ХХ ст. – у Станіславові проживало близько 65 тисяч осіб. Найбільшим підприємством міста залишався завод з ремонту вагонів і паровозів. Працювало 18 дрібних підприємств.
Кін. 20-х рр. ХХ ст. – Станіславів найбільший торговельний центр Прикарпаття. У місті було понад 2800 дрібних торговельних підприємств. Працював один загальноміський шпиталь на 135 ліжок, єврейський шпиталь на 126 ліжок і приватний пологовий будинок на 10 ліжок. Магістрат побудував 222 квартири.
1925 – Проведений так званий шкільний плебісцит, у результаті якого з 62 державних українських народних шкіл Станіславського повіту залишилося тільки 10, решту було перетворено на польські або утраквістичні (двомовні). У Станіславові працювало 8 гімназій, з них тільки одна українська.
15 вересня 1927 – На відкритті пересувного українського театру ім. І. Тобілевича виступила видатна співачка Соломія Крушельницька.
1935 – У місті налічувалося 5860 будинків. Електричне або газове освітлення було у 2475, каналізація підведена до 1300 будинків, а водогін – до 225.
Вересень 1939 – Західна України входить до складу СРСР.
Грудень 1939 – Станіславів (Станіслав) став центром області.
22 червня 1941 – Німецька авіація бомбувала Станіслав.
2 липня 1941 – Станіслав окупований німцями.
12 жовтня 1941 – У місті замордовано 12 тис. євреїв.
27 липня 1944 – Червона армія вступила до Станіслава, місто звільнене від німців. З роки окупації фашисти знищили понад 127 тис. осіб мирного населення та військовополонених. До Німеччини було вивезено 176 тис. осіб.
9 листопада 1962 – Місто перейменовано на Івано-Франківськ.
1970 – У місті працювало 243 продовольчі і промтоварні магазини. Діяло 26 лікарень і диспансерів, 21 медичний пункт, було 38 дитсадків і ясел. Населення міста становило 105 тис. осіб.
1979 – У місті проживало 150 тис. осіб.
1980 – У місті збудовано новий театр.
1988 – Івано-Франківськ – центр промислового вузла. Тут розвинути машинобудівна, металообробна, легка, харчова промисловість. Населення становило 233 тисяч осіб.
1990 – Над ратушею, над обласною і міською радами вперше в Україні були підняти синьо-жовті прапори.
2007 – Населення міста складає 221 тис. осіб.
2016 – Населення міста складає 251,5 тис. осіб.
