Хмельницька область
Антоніни Жванець Ізяслав Кам’янець-Подільський Меджибіж Старокостянтинів Хмельницький
Галерея Ізяслава (похмура осінь 2006)
Листопад 2006 Галерея Ізяслава 2009 Звіт про подорож до Ізяслава Історія Ізяслава
Галерея Старокостянтинова
Замок Острозьких Трошки вогкої туманної осені у Старокостянтинові Галерея потвор Сторінка строкостянтинівського гумору Листопад 2006 Історія Старокостянтинова
Жванець
Жванець (1,5 тис. жителів) – село у Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області. Розташоване на лівому березі Дністра. Перша згадка про село – 1431 р. З історії відомо, що у 1621 р. у Жванці перебувало військо гетьмана Петра Сагайдачного, яке брало участь у війні проти турків. У 1653 р. під Жванцем відбувалася важлива битва війська Богдана Хмельницького з поляками. У 1770 р. майже все населення Жванця було знищено чумою. У місті збереглися залишки фортеці, а також вірменський оборонний костел Святої Марії у стилі сарматського бароко, 1782-1786 (на фото). Серпень 2005
Звіт про подорож до Ізяслава (листопад 2006)
Во всех поездках по Украине есть одна особенность: всегда получаешь меньше, чем ожидаешь. Насмотришься картинок в Интернете, загоришься желанием увидеть какой-нибудь город и думаешь, что то, что на картинках, занимает основную часть города, и никаких недостатков там нет. Приезжаешь, и что видишь? Стандартную картину: церковь-райком-Ленин. Да плюс тетки в фуфайках на великах и гуси в лужах. Потом, конечно, по прошествии времени, рассматриваешь фотографии, и вспоминается все, что видел. И хочется опять увидеть это место, и думаешь: «Какой же все-таки славный город». Но это уже потом. И среди этой вереницы городов и городишек украинских встречаются такие места, где увидеть чего-нибудь интересного ну совсем не ожидаешь. И вдруг… (это так в книгах…
Історія Меджибожа
Меджибіж згадується вперше у 1146 р., коли київський князь Ізяслав Мстиславич дає князеві Святославу Всеволодовичу “Бужский и Межибоже”, як зазначає літопис. Межибіж тоді входив до складу Галицько-Волинського князівства, а у ХІІІ ст. – Болоховської землі. Пізніше, з 2 пол. ХІІІ ст., у Межибожі довгий час господарювали монголо-татари. Після приєднання подільських земель до Великого князівства Литовського в результаті битви на Синіх Водах, коли литовський кнізь Ольгерд розбив монголо-татар, Меджибіж став належати князям Корятовичам. У 1444 р. місто увійшло до складу Польщі, і з 1540 р. стало власністю Сенявських, у володінні яких перебувло понад 200 років. У 1593 р. Межибожу було надане магдебурзьке право. У ХVІ-ХVІІ ст. ремесло і торгівля досягають тут…
Розповідь про подорож до Кам`янця (2005)
Кам’янець-Подільський відомий на всю Україну передусім своєю фортецею. Але скажу відразу, що особисто мене в Кам’янці більш вразили інші пам’ятки, яких там насправді дуже багато. І в той же час думаю, що якщо б не було там фортеці, то й все інше не здавалося б таким привабливим. Приїхали ми до Кам’янця зранку поїздом «Київ-Кам’янець-Подільський» і відразу ж, не марнуючи часу, поїхали до центра міста. Вийшовши з маршрутки на одній з людних вулиць вирішили ми спитати, де ж все-таки в місті центр. Ну просто звикли ми, що в усіх містах всі пам’ятки старовини містяться в центрі. І тут сталася несподіванка. Хтось з місцевих мешканців нам відповів, що ми зараз знаходимось в…
Готелі Кам`янця-Подільського
«У каньйоні» , готель. Кам’янець-Подільський, вул. Руська, 60. Тел.: (097) 505-72-19. Готель у Старому місті (до фортеці 10 хвилин пішки). Розташований у каньйоні річки Смотрич. Ціна за номер від 200 до 350 грн. У готелі 6 номерів з усіма зручностями, супутниковим ТБ, Wі-Fі. Додатково: стоянка, ресторан, міні-бар, фінська сауна на дровах, організація екскурсій (у тому числі катання на БТР, екскурсії на теплоходах та повітряній кулі). «Фільварки-центр»*** , готельно-розважальний комплекс. Кам’янець-Подільський, вул. Лесі Українки, 99. Тел.: (03849) 3-32-31, 3-60-24,3-36-06. Комфортабельний готель на 32 номери у парковій зоні. У номерах: душова кабінка, телевізор, телефон. Додатково: бар, нічний клуб, сауна, басейн, баня, більярд, конференц-зал, солярій, стоянка, тренажерний зал. «Фільварки-міні», готель. Кам’янець-Подільський, вул. Сицінського,…
Каменецкий каньон – самая живописная свалка Украины!
Здесь мы немножко расскажем вам о том, что не показывают туристам в Каменце-Подольском. Все прекрасно знают крепость, кафедральный собор и прочие достопримечательности города, но вот каньон все туристы привыкли видеть только издалека. А мы вот в свой последний приезд в Каменец решили спуститься в каньон и прогуляться по нему. И как вы думаете, что мы там увидели? Ну, естественно, мы увидели там речку, камни, деревья и еще много чего красивого. Но, кроме этого, пред наши светлы очи предстали такие кучи мусора, что любование красотами каньона у нас периодически сопровождалось легкими приступами тошноты. Что мы вам хотим сказать, ребята… Свиньи вы редкие. Нет, конечно, во всех городах нашей страны творится подобное…
Наша подорож до Кам`янця (2007)+багато фото
Тут розміщені наші враження від подорожі до Кам’янця в березні 2007 року. У зв’язку з тим, що фотографій та інформації дуже багато, ми вирішили розбити розповідь на частини. Кожна розповідь ілюструється фотографіями. Не забувайте клікати на прев’юшки, щоб фото збільшувалися. Вдалих вам подорожей! Південна частина каньйону навколо Старого містаВірменські кварталиВулиця ДовгаВулиця П’ятницька, Польський ринокПетропавлівський соборВулиці Татарська, Зарванська, Троїцька площаПівнічна частина каньйону навколо Старого містаНічне місто
Южная часть каньона вокруг Старого города
Как все-таки хорошо, что в нашей стране так много праздников! Иначе когда бы мы путешествовали? Вот и на этот раз, ко дню международной солидарности трудящихся женщин 8 марта 2007 года (точнее, к четырем подряд выходным) мы приурочили свою поездку в Каменец-Подольский. Всю неделю мы волновались по причине мрачной погоды и таких же прогнозов, и даже по приезде в Каменец утром из окна поезда мы наблюдали что-то страшное и портящее настроение. Но справедливость есть, и ее стоит дождаться. Как только мы (решив организационные вопросы с поселением) дошли до Старого города, вышло солнышко, и не заходило уже до нашего отъезда (точнее, заходило, конечно, но не за тучи, а на ночь). Ну, не…
