Шарівка

Маєток барона Кьоніга в Шарівці – один з найкрасивіших в Україні. Та що там, у нашій країні йому взагалі немає рівних: великий комплекс споруд, споріднений з оточуючим мальовничим ландшафтом; надзвичайно витончений будинок на узвишші, від якого каскадом спускаються до романтичних ставків великі кам’яні тераси; а потім знов підйом вгору до старих липових алей; по всьому парку розкидані чисельні господарські споруди, виконані з таким же смаком, як і головний панський будинок. Все це займає площу 43 гектари.

Якщо не був тут ніколи, то коли читаєш такий опис, уявляєш щось надзвичайне. І це дійсно так. Але з деякими уточненнями. Будинок весь обшарпаний, грандіозні кам’яні тераси пообвалювалися, ставок – це брудне зелене болото, парк з алеями захаращений, господарські споруди перетворені на задрипані сараї.

Якби такий самий маєток знаходився десь у європейській країні, то це була би перлина, яку відвідували б тисячі туристів. Тим більше, що в Європі так вміють все вилизати та красиво обсадити клумбами, що якійсь дуже скромний мисливський будиночок може виглядати як королівська резиденція.

До речі, певний час власник шарівського дива барон Кьоніг володів іншим подібним маєтком – віллою Хаммершмідта (точніше, так вона стала називатися, коли Кьоніг вже продав її підприємцю Хаммершмідту). Розташована ця вілла в Бонні і зараз є другою резиденцією президента Німеччини (так, в Німеччині є президент). Ще цю віллу називають «бонським білим домом». Для цікавості, знайдіть картинки того «білого дому». У порівнянні з Шарівкою – сільська хата. Але там все так відреставроване і доведене до ладу, що тепер це резиденція аж цілого президента ФРН. А про Шарівку і в Україні мало хто чув.

Але все одно, щось королівське в шарівському маєтку є. Не дивно, адже власником цієї садиби був цукрозаводчик Леопольд Кьоніг. Крім того, що саме прізвище «Koenig» перекладається з німецької як «король», власники цукрових виробництв були в той час найбагатшими людьми Російської імперії, а Кьоніг ще й диктував ціни на цукор. Уявляєте, скільки в нього було грошей! Купив він цей маєток у 1881 р. До того власниками були підприємці брати Гебенштрейти, а ще раніше, у 1 пол. ХІХ ст., маєток заснував поміщик Ольховський. Але тільки барон Леопольд Кьоніг перетворив його на справжній «версаль».

Головна споруда комплексу – палац. Він має справжній казковий вигляд, адже збудований у псевдоготичному стилі, який своїми вежами та високими вікнами надає вигляд середньовічного замку будь-якій споруді.

Відрізняє палац те, що як для туберкульозного санаторію, який тут діяв протягом 1925-2008 рр., у ньому досить непогано зберігся інтер’єр. У більшості старовинних палаців України зберігся лише фасад, а всередині можна побачити самі голі стіни, вбого пофарбовані до половини в голубий колір. До речі, чому до середини і чому в голубий? В Шарівці теж є багато радянських нашарувань (і напівблакитні стіни також), але ж і багато деталей інтер’єру та навіть деякі меблі збереглися попри те, що десятиліттями тут жили туберкульозники, а в останні роки палац взагалі був притулком для колишніх зеків та алкоголіків. Слава богу, працівники санаторію весь цей час берегли рештки краси.

Тут є дуже красива велика зала з розписною стелею і стінами, а також витонченими камінами. Також збереглася зала бібліотеки з надзвичайно красивою дубовою мозаїчною стелею, а також старовинними книжковими шафами та масивним дубовим столом.

Та у багатьох залах збереглися якісь деталі: ажурне ліплення на стелях, якісь стінні розписи. Навіть плитка в санітарних кімнатах і та деінде старовинна, хоча й здається радянською.

Окремо слід згадати каміни і грубки, яких у будинку багато. Всі дуже красиві і різні, деякі – справжні витвори мистецтва. Каміни оздоблені різьбленням, кованими решітками, грубки обкладені фігурними кахлями з поливою різного кольору і позолотою. Збереглися тут навіть старі радіатори у великій залі.

Звичайно, багато втрачено, а багато з того, що збереглося, виглядає дуже погано. Але, знов же, в переважній більшості українських маєтків не лишилося взагалі нічого старовинного. Тому ходити всередині шарівського палацу дуже цікаво, він здається справжнім житлом, а не музеєм.

Атмосфера тут як у якомусь старовинному англійському будинку вікторіанської епохи. Усього в палаці 26 кімнат та 3 зали.

Навколишня територія заслуговує на особливі відгуки. Сам будинок розташований на невеликому узгір’ї, і від парадного входу можна спуститися вздовж мальовничих кам’яних терас до ставка. Зараз ставок брудний, зовсім зелений, захаращений, але все одно романтичний. А потім від ставка знов піднімаєшся крізь хащі по доріжці до алей зі струнких лип, які посаджені у три рівні ряди. З усіх боків будинок оточений парком, який до сих пір, не дивлячись на захаращеність, зберіг ознаки регулярності.

По території маєтку розкидані різні допоміжні споруди, які всі виконані в єдиному стилі відповідно до стилю головного будинку: готичні брами, готичні сторожові будки. Альтанки, стайні, житло прислуги. Цікаво, що протягом існування санаторію його персонал жив у цих спорудах. А в одній зі стаєнь ще досі діє шарівське поштове відділення.

Знаєте, якщо б все це відродити так, як це роблять у Німеччині, це було б таке туристичне місце, яке б перевершило багато українських туристичних місць. От подивіться старе фото.

Ми розуміємо, що цього не може бути, тому що в нашій країні прецедентів повної реставрації такого грандіозного об’єкту немає. Тому зараз основним завданням є навіть не відновлення, а хоча б збереження того, що залишилось. Але поки що жодних рухів у бік відродження ми в палаці не помітили.

Ви можете знайти величезну кількість статей про маєток та про історію його створення, про барона Кьоніга, про те, що тут збереглося, а що назавжди втрачене. Ми вирішили вкотре не повторюватися, тому що головне – не прочитати про красу, а побачити її.

Смт Шарівка розташоване в Богодухівському районі Харківської області. Ми відвідували її з одноденним туром, який придбали в одній з харківських турфірм. Радимо і вам скористатися таким одноденним туром, який включає огляд не тільки Шарівки, але і залишків садиби у Старому Мерчику, колишньої садиби Наталіївка з неймовірною церквою Спаса, а також Краснокутського дендропарку. Коштують такі тури зовсім недорого, продаються у будь-якій харківській турфірмі. Самотужки ви за однин день стільки визначних місць не відвідаєте.

Травень 2016