Люботин

Ось нарешті прийшла більш-менш сонячна погода, коли можна вирушити у подорожі навколо рідного міста і пофотографувати пам’ятки архітектури. Вирушаємо до такого близького, але такого невідомого Люботина. Це місто – передостання перед Харковом станція для тих, хто їде поїздом з київського напрямку. Але нам зручніше їхати до Люботина маршруткою, яка відходить від ст. м. Холодна Гора, що поруч з рідним домом.

Через сорок хвилин висаджуємось на порожній площі в центрі міста біля вокзалу. Що в нас є? По-перше: деякі приблизні уявлення про те, що цікавого є в Люботині. По-друге: велике бажання це цікаве побачити.

Перед поїздкою Інтернет підказав, що найцікавіше розташоване в передмісті Люботина – Гиївці. Точніше, колишньому передмісті, а тепер околиці міста. І зараз завдання – потрапити на цю околицю. Коли на автостанції нам повідомили, що на сьогодні рейси на Гиївку скасовані у зв’язку зі святом, то в той момент прийшла у голову думка типу «А скільки там того Люботина?» Виявилося. що багато. Так що, якщо ви раптом колись будете в Люботині і захочете потрапити на Гиївку, а автобусів не буде, то не шкодуйте грошей на таксі. Або пошкодуєте потім про все на світі. Одним словом, через якусь годину прийшли-таки до найкрасивішої пам’ятки міста – Миколаївської церкви.

Розташування церкви – це щось дивовижне! Вона стоїть на пагорбі, на березі річки Мерефянки, і з якого боку до неї не підійди – краєвид виходить неймовірний! Церква у дуже пристойному стані, і ремонт судячи з усього, в ній продовжується. Церква була збудована у 1843 р., і була вона частиною садиби князів Святополк-Мирських (двоє з представників цього роду поховані за церквою). Колись від церкви до садиби вів дерев’яний місток, якого вже давно нема. А шкода! Тому що коли йдеш до церкви, то здається, що вона зовсім близько, а от поки дійдеш до дамби, щоб потрапити на інший берег, тут розумієш, що перше враження про відстань було хибним.

Біля церкви дізнаємось у місцевих, що палац князів знаходиться на іншому березі, тобто ми його пройшли. Повертаємось (якщо був би місток, то це було б разів у п’ять скоріше) і без проблем знаходимо залишки садиби. Ну що вам сказати? Це жах! Руїни, які ми побачили спочатку, виявляються залишками службового корпусу. Він був побудований у 20-х рр. ХІХ ст. Точніше, тоді була побудована ротонда – доволі вишукана споруда з колонами. А у 70-х рр. ХІХ ст. до ротонди були прибудовані крила. Те, що залишилося на сьогоднішній день, скоріше за все не відродиться вже ніколи. А зовсім нещодавно, пару років тому, ця споруда була цілою, у неї були і дах, і підлога. А зараз руїни ротонди перетворені на смітник, і мешкають в ній зовсім не князі, а бомжі і кози. Сумно…

Більш вцілілою, але не менш сумною, виявилася споруда палацу. Це великий сірий будинок з готичними вікнами, оточений старим парком. Започаткований комплекс був ще у 1815 р., коли тут була збудована перша споруда, яка ставла основою сучасного палацового комплексу. Нещодавно в палаці був розташований дитячий санаторій, а зараз він стоїть пусткою і руйнується. Навколо палацу залишилося щось схоже на колись розкішний парк.

Ось такі справи. Ця невелика подорож залишила сумні враження (як і багато інших подорожей). Побачене підтвердило моральну убогість влади, яку ми все обираємо і обираємо самі, і яка є обличчям вкрай зубожілої нації. Такі справи.

Травень 2008
Галерея Люботина