Історія Чернівців
2-га пол. ХІІ ст. – Галицькі князі збудували на лівому березі Прута фортецю Черн, біля якої виникло місто. Можливо назва походила від чорних дубових перекладених чорноземом стін фортеці.
1259 – Татарський воєвода Бурун дай зажадав від князя Данила Романовича зруйнувати фортеці Галицької Русі. Чернівецька фортеця перестала існувати. Місто поступово спустіло.
1359 – Місто стало частиною Молдавської держави, через яке проходив важливий торговельний шлях з Молдови до Польщі. У Чернівцях була митниця.
8 жовтня 1408 – У феодальній грамоті молдавського господаря Олександра Доброго, якуі він видав львівським купцям, вперше згадується назва Чернівці. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину.
1457 – Чернівці стали центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону.
1514 – Молдова опиняється під владою Османської імперії. Чернівці і вся Північна Буковина на більш ніж двісті п’ятдесят років потрапляє під владу Туреччини.
1607 – Побудована дерев’яна Миколаївська церква, яка є пам’яткою архітектури.
Поч. XVII ст. – Основу населення міста становили українці.
50-ті рр. XVII ст. – У Чернівецькому повіті діяв загін опришків на чолі з Дитинкою.
1739 – Після поразки турецької армії у Ставчанській битві під Хотином Чернівці захоплюють російські війська.
1662 – У місті нараховувалося менше 200 дерев’яних будинків, укритих соломою та очеретом. Населення було близько тисячі осіб.
1769 – Турецьких поневолювачів остаточно вигнали з Буковини.
1774 – Згідно з Кучук-Кайнарджийським мирним договором Буковина увійшла до складу Австрії. В Чернівцях жило близько 290 сімей і було три дерев’яних церкви.
1775 – У Чернівцях нараховувалося 48 селянських і 6 боярських родин, 114 чиновників та 10 священників; працювало 112 ремісників і 63 крамарі.
1778 – Главою військової адміністрації міста був призначений герцог Карл фон Енценберг. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво.
1780 – У місті була одна початкова школа з румунською мовою навчання.
1783 – Відкрито тривіальну школу з німецькою та румунською мовами навчання. Згодом почали діяти школи з німецькою та польською мовами викладання.
1786 – Чернівці стали центром округи, що входила до складу провінції Галичини. Нового імпульсу розвитку міста надали Петровські ярмарками, що проводились з 1 до 15 липня.
1788 – У місті налічувалося 20 корчем та 15 пивниць.
1803 – У Чернівцях було 13 ремісничих цехів.
1808 – Почала діяти гімназія.
1843-1847 – Збудована міська ратуша у стилі класицизм.
1849 – Буковину відокремлено у провінцію. Чернівці стали крайовим містом.
1855 – У місті відкрито телеграф.
1861 – Буковину проголошено Герцогством Буковини.
1862 – У Чернівцях відкрито музичне товариство.
03.1864 – Місто стало самоврядним, були обрані перші члени міської ради. Першим автономним бургомістром був Яків фон рицар Петрович (1864-1866).
1866-1874, 1887-1905 – Бургомістром Чернівців був Антон рицар Кохановський фон Ставчан. Він залишив помітний слід в історії міста. З його іменем пов’язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почало розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром.
1869 – Населення Чернівців становило 34 тис. осіб. У місті було 6 шкіл, у яких працювало 26 вчителів.
2 пол. ХІХ ст. з’являються підприємства: броварня, паровий млин, ґуральня, тартак, фабрика кахлів, електростанція.
1870 – Засновано учительську семінарію.
1875 – Відкрито найбільший навчальний заклад – німецький університет, побудовано вірменську церкву.
1897 – У Чернівцях прокладено трамвайну колію.
1900 – У місті проживало понад 67 тис. осіб.
1905 – У Чернівцях налічувалося 15 державних і 6 приватних шків, але не було жодної української. Працювали фахові школи: акушерська, агрономічна, швацька, а також ремісниче училище.
1908 – Студентство Чернівецького університету добивалося запровадження української мови у школах, судах та адміністративних органах.
1910 – Населення міста становило 86 тис. осіб, у тому числі українців лише 11 тисяч (менше 13%). У Чернівцях було дві лікарні на 25 ліжок.
09.1914-08.1917 – Під час Першої світової війни російські війська кілька разів займали місто.
08.1917 – До Чернівців вступили російські війська.
3.11.1918 – Відбулося багатотисячне народне віче за «приєднання австрійської частини української землі до України». Австрійський намісник на Буковині змушений був через декілька днів зректися влади.
11.11.1918 – Війська боярської Румунії окупували Чернівці.
20-30-ті рр. ХХ ст. – Виникають нові промислові підприємства: меблева, взуттєва, ґудзикова, панчішно-трикотажні і текстильні фабрики, металоштампувальний, сільськогосподарських машин, емалевого посуду, гумовий заводи.
1930 – У Чернівцях було понад 11 тис. жителів.
06.1940 – Північна Буковина з Чернівцями увійшла до складу СРСР. Місто стало повітовим центром.
7.08.1940 – Чернівецький та Хотинський повіти об’єднано в Чернівецьку область. Чернівці стали центром області.
6.07.1941-29.03.1944 – Німецько-румунська окупація міста.
1944 – Назву міста Черновиці змінено на Чернівці. Створено медичний інститут.
Поч. 1945 – У місті після ремонту стали до ладу 59 підприємств і 32 промислові артілі.
1947 – Промисловість міста досягла довоєнного рівня.
1950-ті рр. ХХ ст. – Були збудовані і здані в експлуатацію машинобудівний та авторемонтний заводи, олійно-жировий комбінат, завод «Емальпосуд», м’ясокомбінат, хлібокомбінат, бавовнопрядильна і шкіряно-галантерейна фабрики.
1980-ті рр. ХХ ст. – У місті діяли 49 шкіл, 12 технікумів, 9 ПТУ, державний університет, медичний інститут, філія торговельно-економічного інституту, було 48 клубів, палаців і будинків культури, музично-драматичний театр і філармонія, 10 кінотеатрів, 4 музичні школи, 87 бібліотек, виставковий зал, картинна галерея. літній театр, стадіон.
2008 – У місті мешкало понад 243 тис. осіб.
2011 – Комплекс будівель Чернівецького національного університету – колишньої резиденції буковинських митрополітів внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
2016 – У місті мешкає 266,5 тис. осіб.
