Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський, на нашу думку, є одним з найцікавіших для туристів міст нашої країни.
І хоча лежить він достатньо далеко від столиці і основних шляхів, варто виділити день, щоб повністю присвятити його цьому древньому місту.
Новгород-Сіверський – місто легендарного князя Ігоря Святославовича, якому присвячений найвідоміший твір давньоруської літератури. Саме звідси Ігор зі своєю дружиною (у військовому сенсі, звичайно) у квітні 1185 року виступив у похід, який так безславно для нього закінчився. Отже, оглянемо це прекрасне місто.
На жаль, уцілілих пам’яток періоду Київської Русі у Новгороді не збереглося, але не менш цінною та цікавою пам’яткою міста є Спасо-Преображенський монастир, який був заснований ще у княжі часи – у ХІ ст. Саме тут отримували благословення князі Сіверської землі, саме тут знаходився древній Спаський собор, з якого і вийшов у похід Ігор. Але справжній розквіт монастиря почався аж у XVII ст. З тих пір і збереглися основні будівлі монастиря. Про них і поговоримо.
По-перше, мури. Вони вражають своєю величністю і урочистістю. Ця пам’ятка є унікальним зразком фортифікаційного будівництва XVII-XVIII ст. Стіни мають загальну довжину 800 метрів, по кутах розташовані міцні вежі. Справжньою прикрасою мурів є круглі прибрамні вежі, які разом із надбрамною дзвіницею надають незабутнього святкового вигляду усій споруді. Всі бажаючі можуть прогулятися галереями мурів і зайти у вежі, з яких відкриваються приголомшливі краєвиди Десни. А поруч із південним муром, на березі Десни, стоїть пам’ятник дружині Ігоря Ярославні, яка, за задумом скульптора, і зображує той самий знаменитий плач рано-вранці на забралі, хоча для справедливості слід зазнати, що плакала вона все ж таки чомусь у Путивлі.
Тепер зайдемо на територію монастиря. Вона досить упорядкована і чиста, чого не скажеш про територію вже за мурами, особливо на березі Десни. Там повний смітник: народ смітить, влада не прибирає. Бо з того ж народу. Але ми про монастир. Домінантою його є величний Спасо-Преображенський собор, який був побудований наприкінці XVIII ст. у стилі класицизм за проектом відомого архітектора Джакомо Кваренгі. Слід сказати, що собор дещо вибивається з ряду інших споруд, які зведені раніше і належать скоріше до стилю українського бароко. А ще зазначимо, що собор стоїть на фундаменті давньоруського мурованого храму, який був зруйнований. Його збережені підмурки можна побачити у притворі нового храму.
Є на території монастиря ще декілька цікавих споруд: палатний корпус з Петропавлівською церквою (XVI-XVII ст.), покої настоятеля з Іллінською церквою (XVI-XVIII ст.), корпус на льохах (XVII ст., від нього підземні ходи ведуть до Десни), келії (XVII ст.), бурса (1657-1667), залишки княжого терема (ХІІ-ХІІ ст.)
Подвір’я монастиря дуже затишне, тут немає метушні, яка зазвичай присутня у таких великих монастирях завдяки «паломникам». Тут приємно просто посидіти на лавці, неспішно прогулятися, одним словом, відпочити. І повірте, час тут пролітає просто непомітно. Здавалося б, ну що тут дивитися: ну, церкви, ну мури, ну й що? Але коли виходиш звідси, то виявляється, що непомітно промайнули декілька годин. У чому ж секрет цього місця? Мабуть, що у неймовірно гармонійному поєднанні творіння рук і духу людського – Божої обителі – з надзвичайно мальовничою природою Сіверського краю. І тут ми не можемо не порадити вам відвідати Новгород-Сіверський саме навесні, коли неймовірно красиво розливається Десна. Таку красу рідко де побачиш:
Інший Новгород
Якщо ви думаєте, що крім Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському більше нема на що дивитися, то це не так. Є на що. Але ж казати про це доводиться з деяким сумом. Якщо вдаватися у історію питання, то виявляється, що одним із найзнаменитіших уродженців цих місць є Леонід Кучма. Він у бутність свою президентом України доклав значних зусиль до відродження Спасо-Преображенського монастиря. І дороги навколо нього не гірші, ніж у столиці, і територія впорядкована, і чотиризірковий готель європейського класу поруч є. За це Кучмі велике дякую! Але ж є й інший Новгород. І він набагато більший. Коли потрапляєш у старий центр, то таке враження складається, що це зовсім інше місто. Доріг там нема в принципі, скрізь сміття. Пам’ятки архітектури у такому жахливому стані, що здається, що вони ось-ось розсиплються.
А подивитися там, до речі, є на що. На центральній площі збереглися будівлі торгових рядів ХІХ ст. Зайве згадувати про їхній стан: обшарпані, обвішані потворними вивісками та козирками. Поруч зберігся величний Успенський собор (1761), у досить непоганому стані, але потребує все ж більшої уваги з огляду на його архітектурну цінність. Цікавою пам’яткою центру є водонапірна вежа з портретами Леніна і Сталіна на фасаді. Є на центральній площі трошки старовинних пошарпаних будинків без надії коли-небудь побачити їх у пристойному вигляді. А від площі вниз по вулиці Коротченка, ущент роздовбаній, можна дістатися ще однієї унікальної пам’ятки архітектури, яку місцеві «реставратори» від православ’я спотворили бляшаним дахом і фарбуванням стін. Це Миколаївська церква (1720), яка належить до найкращих зразків сіверської дерев’яної архітектури. Вона надзвичайно мальовничо вписана у ландшафт, має затишне подвір’я. Тільки все ж таки ґонтовий дах був би краще.
Сподіваємося, що все ж коли-небудь і до цієї частини Новгорода дійде «цивілізація».
Хоча ми тут написали про недоліки, ви не зважайте на них. Адже, якщо бачити у нашій країні тільки недоліки, то за ними не побачиш жодного позитиву – так недоліків багато! А Новгород-Сіверський, на наш погляд, є одним з найбільш привабливих у плані туризму міст в Україні. У всякому разі, наша подорож до цього чудового міста виявилася однією з найбільш приємних і улюблених. Чого і вам бажаємо.
П.С. Новгород-Сіверський розташований на Півночі України, у Чернігівській області, поруч із російським кордоном. Зручніше за все діставатися його з Чернігова (часто ходять автобуси), з Шостки (Сумська область), а також двічі на день ходить автобус з Києва. Приємних подорожей!
Травень 2010
