Перші сліди людності на території Чернігівщини належать до середнього палеоліту (село Чулатів біля Новгорода-Сіверського); їх більше з доби пізнього палеоліту (стоянки над Десною – Пушкарівська і Мізинська, в Новгороді-Сіверському і в Журавці над р. Удаєм), з трипільської культури, скифської доби й юхнівської культури. З початку нової ери відомі слов’янські поселення. На Чернігівщині жили з 9 століття сіверяни; тоді ж Чернігівщина увійшла до складу Київської держави, у 11 ст. утворилося Чернігівське князівство, а місто Чернігів (відоме з 907) стало значним політичним, культурним та економічним центром Русі. Інші міста Чернігівщини: Любеч (з 882 p.), Новгород-Сіверський, Стародуб (1096), Ніжин (1147), Остер (1098), Прилука (1092), Курськ (1095), Вир (1113) та інші. З кінця 11…