Історія Канева

Канів – місто обласного підпорядкування у Черкаській області. Назву міста пов’язують або з тюркським «кан» («хан»), або з назвою птаха – каня (канюка).

Остання чверть ХІ ст. – Документи стверджують, що в цей час місто вже існувало. Канів був важливим військово-стратегічним пунктом, який охороняв останню в межах Київської Русі переправу через Дніпро, і значним торговельним осередком.

1144 – Перша літописна згадка про Канів. Закладено Юріївський (Успенський) собор – архітектурну пам’ятку княжої доби. Канів – фортеця на кордоні з Диким Полем.

1240 – Монголо-татари штурмом взяли місто. Канів зруйновано, а більшість мешканців загинула або полонена та продана в рабство.

1362 – Значну частину України, в тому числі і Канів, захопило Велике князівство Литовське.

XVI ст. – Канів став осередком формування українського козацтва.

1536 – Повстання міщан та козаків проти литовських урядовців.

1569 – За Люблінською унією Канів перейшов до Речі Посполитої.

1578 – Козаки перевозять до Канева останки покараного у Львові Івана Підкови – оспіваного в народних думах керівника боротьби українського і молдавського народів проти турецько-татарських загарбників.

1600 – Місту надане магдебурзьке право.

1648 – Канів визволений військами Богдана Хмельницького і став полковим містом.

1654 – У Каневі перебував Богдан Хмельницький з 60 тис. козаків. Канівський полк у складі майже 3000 вояків, керованих полковниками Юрієм Голубом та Семеном Павичем (Савицьким), хоробро бився під Пилявцями, Зборовом. Берестечком та Батогом.

1667 – За Андрусівським перемир’ям Канів відходить до Польщі.

1702 – Козацьке військо Семена Палія визволило місто.

1768 – У роки Коліївщини місто взяв штурмом загін гайдамаків Семена Неживого, до якого приєдналися місцеві селяни.

1793 – Після другого поділу Речі Посполитої Канів входить до складу Росії, стає повітовим містом Канівського намісництва (пізніше губернії).

1845 – У Каневі побував Тарас Шевченко, виконуючи доручення Київської археологічної комісії. Пізніше поет багато разів згадує Канів у листах, поемі «Гайдамаки» та містерії «Великий льох».

Сер. ХІХ ст. – У Каневі близько 6 тис. жителів.

Літо 1859 – Приїхавши до Канева після заслання, Т. Шевченко оглянув місто та його околиці, намалював краєвид «Біля Канева». На одній з канівських гір поет хотів оселитися назавжди.

10 березня 1861 – Тарас Шевченко помер у Петербурзі.

22 травня 1861 – Місцем поховання поета стає Чернеча гора в Каневі, яку відтоді називають Тарасовою.

1884 – На могилі Кобзаря замість дерев’яного поставлений чавунний хрест, зроблений на народні пожертви.

1923 – Встановлений перший пам’ятник Тарасу Шевченку роботи скульптора-самоука Каленя Терещенка, відлитий робітниками Городищенського цукрозаводу.

1925 – Створено державний музей-заповідник «Могила Тараса Шевченка» площею 20 га.

1939 – З нагоди 125-річчя від дня народження поета у Каневі споруджений пам’ятник скульптора Матвія Манізера та архітектора Є. Левінсона, відкрито літературно-меморіальний музей на Тарасовій (Чернечій) горі (архітектори В. Кричевський і П. Костирко).

15 серпня 1941– Канів окупований німцями.

31 січня 1944

60-ті рр. ХХ ст. – Археологи знайшли на території міста предмети діяльності людини доби раннього палеоліту.

1965 – Недалеко від міста виявлено межиріцьке поселення мисливців на мамонтів періоду пізнього палеоліту. Вчені вважають житла цього поселення найдавнішими пам’ятками будівництва на території України.

1990-ті – Археологічні розкопки, проведені в місті на його околицях, принесли науковцям численні унікальні знахідки часів трипільської культури.

Зараз у Каневі мешкає бл. 25 тис. осіб.

Галерея Канева