Взагалі не було бажання писати про театр. Ну що я – критик театральний? Але все ж таки одним яскравим враженням від відвідувань Національної опери (що у Києві – столиці нашій) хочеться поділитися. Ось приходиш ти до театру, а там публіка така вся культурна (ну, майже вся), ліплення позолочене на стінах, коньяки дорогі в буфеті, ікра, знову ж таки, бабусі-білетерки такі у макіяжі, навколо іноземна (в основному чомусь німецька) мова … Ну, ви зрозуміли. Заходиш собі в зал, займаєш місце, чекаєш на знайому з дитинства мелодію увертюри (ну, майже всі увертюри знайомі з дитинства навіть тим, хто не знає, що це таке). І ось починається опера чи балет, і сидиш собі…