Блиск та вбогість київської опери

Взагалі не було бажання писати про театр. Ну що я – критик театральний? Але все ж таки одним яскравим враженням від відвідувань Національної опери (що у Києві – столиці нашій) хочеться поділитися.

Ось приходиш ти до театру, а там публіка така вся культурна (ну, майже вся), ліплення позолочене на стінах, коньяки дорогі в буфеті, ікра, знову ж таки, бабусі-білетерки такі у макіяжі, навколо іноземна (в основному чомусь німецька) мова … Ну, ви зрозуміли. Заходиш собі в зал, займаєш місце, чекаєш на знайому з дитинства мелодію увертюри (ну, майже всі увертюри знайомі з дитинства навіть тим, хто не знає, що це таке).

І ось починається опера чи балет, і сидиш собі і насолоджуєшся творіннями класиків (щоправда, у супроводі частих перешіптувань сусідів і, дякувати богу, рідкісних рінгтонів): балерини крутять фуете, співаки беруть високі ноти, оркестр грає. Ну, словом, оперний театр.

Закінчується перша дія, починається антракт, і ти йдеш трошки розім’ятися, і заходиш, наприклад, у туалет. І тут відбувається цілковита зміна декорацій. Де я? На вокзалі міста Жмеринка, чи що? Чесно, не очікувала, що в туалеті національної опери стоїть такий нестерпний сморід! І мила нема! Зовсім немає! Ніколи! (З’їли його, чи що?)

Може так і треба, звичайно, і нічого у смердючих туалетах особливого немає, але для мене рівень культури нації визначається станом туалетів (це начебто як цитата з когось). І ви хоч тут усю світову класику у себе в театрі поставте, нехай тут танцюють кращі майстри балету і співають найкрутіші співаки, і на стінах нехай буде тонна золота та ліплення, а в люстрах – тисячі ламп, – все одно тут смердить у туалеті. Це вбиває всі заслуги театру за сто років його існування та красномовно свідчить про відсутність культури у країні взагалі. Тому що культура – це не балет, культура – це чистий туалет (це був експромт).

Ось тут я ще хотіла відзначити, що в київській опері завжди дуже багато іноземців, і що вони про нас подумають, і за державу прикро і т.д., і т.п. Але, справді, до чого тут іноземці? Мені самій ось руки після туалету (тим більше такого смердючого) помити хочеться! Мило, блін, де ???

А Жмеринку я тут даремно образила. Бували ми там на вокзалі (дуже красивий, до речі) і в туалеті там валявся якийсь обмилок.

Але спектаклі в театрі все ж таки непогані, а деякі взагалі шедевральні.

Все!