Долина – це звичайний райцентр на Прикарпатті, дуже схожий на десятки інших західноукраїнських райцентрів. Разом з тим, місто це древнє, відоме ще з часів Галицько-Волинського князівства. Крім того, Долина відомий промисловий центр.
Протягом години, проведеної в місті, ми побачили декілька старовинних цікавинок, які зараз і покажемо.

Розпочнімо з солеваріння. Так, у Долині є багато солі. Більше того, місто виникло завдяки видобутку солі, який тривав тут протягом тисячі років. До кінця ХІХ ст. сіль тут видобували, можна сказати, у примітивний спосіб, а на початку ХХ ст. солеварню реконструювали, і вона пропрацювала майже все ХХ століття.

Залишки цієї солеварні і є найцікавішою пам’яткою Долини. Саме залишки. Адже назвати ці руїни солеварнею важко. Колись тут було декілька корпусів, з яких більш-менш зберігся один, з симпатичною годинниковою вежею на даху, завдяки якій він нагадує ратушу. Шкода, це могла би бути чудова пам’ятка індустріальної архітектури. Але чому могла б? Це і є пам’ятка архітектури національного значення, як це не смішно звучить.

Поклади солі в Долині є і зараз, але про можливість великого промислового видобутку вже не йдеться. В Долині, на відміну від, скажемо, Донеччини, сіль лежить не «готова», а у вигляді ропи, тобто розсолу. Ця сольонюча рідина просто вичерпувалася з шахти, вода виварювалася, а сіль залишалася. А от для оздоровчих цілей долинські поклади використовувати можна. Кажуть, що є ідеї побудувати тут бальнеологічний курорт на базі покладів ропи. Але ідей у нас завжди багато, а от з втіленням – біда.

Але не сіллю єдиною… В Долині є нафта, завдяки якій місто і зберігає статус провідного промислового центру. Видобувати нафту тут почали наприкінці ХІХ ст., і цей видобуток триває і до цього дня. А ще тут є немаленьки поклади газу, між іншим, але до них ще треба добуритися. Ми не знайшли в Долині пам’яток архітектури, пов’язаних з нафтогазовою промисловістю, тому не будемо заглиблюватися в індустріальні подробиці, вони нас не цікавлять.

Що стосується третього стратегічного багатства Долини – деревини, то тут є туристична атракція, пов’язана з деревообробною промисловістю. Правда, не в самій Долині, а поруч. У селищі Вигода (8 км від Долини) діє велике деревообробне підприємство, яке відродило роботу старої австрійської вузькоколійки, що у давні часи використовувалася для транспортування лісу. Тепер вона возить туристів і називається «Карпатський трамвай». Наче нічого особливого в тому туристичному атракціоні і нема – поїзд собі і поїзд. Але цей трамвай завозить туристів у різні красиві місця: і в гори, і в ліс, і до річок. По дорозі можна наробити купу гарних фотографій. Ми каталися на «Карпатському трамваї» ще у 2007 р. і написали про це окремий матеріал.

Також слід сказати про більш традиційні пам’ятки архітектури, які розташовані в Старій Долині. Справа в тому, що місто складається з двох частин – старої і нової. Стара менш залюднена і більш занапащена. Деінде забудована інколи цікавими, але в основному примітивними старовинними будиночками. Але саме у Старій Долині концентруються архітектурні пам’ятки, в тому числі і вищезгадана солеварня. А нова частина Долини, хоча й більш розвинена, але радянська і нецікава. Дивитися там абсолютно нема на що.

У Старій Долині, на вулиці Шептицького, яку можна назвати центральною, ми побачили церкву Різдва Пресвятої Богородиці (поч. ХХ ст.), абсолютно типову. Поруч з нею, точніше, за нею, збереглася стара дерев’яна дзвіниця (ХІХ ст.). Храм у 1906 р. освячував митрополит Андрей Шептицький.

Неподалік церкви є споруда, яка нагадала нам лютеранську кірху. Насправді ця «кірха» виявилася старовинною синагогою (ХІХ ст.). Досить велика синагога як для такого маленького містечка. Хоча Долина тільки зараз така маленька, а колись була огого! Зараз у синагозі розташований якійсь протестантський Дім молитви, так що про кірху ми майже не помилилися.

І яке ж західноукраїнське містечко без костелу? Є тут такий. Костел Різдва Діви Марії (1835), який самотньо стоїть перед в’їздом до Старої Долини.
З громадських будівель, на які ми звернули увагу, можна відзначити будинок «Сокіл» (1899) та стару гімназію (1904).

У Долині ми були, можна сказати, проїздом і не встигли як слід познайомитися з містом – щось цікаве може і пропустили. І хоча місто не є таким вже й туристичним центром, але саме з Долини можна розпочати знайомство з Карпатами, адже в Долинському районі є багато природних красот.

Липень 2013