Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Івано-Франківська область / Нижній Вербіж

Нижній Вербіж

У 2013 р. вісім українських церков були внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Умовами віднесення до цього списку є не тільки давність, цінність та краса пам’ятки, але й гарний її стан та первозданний зовнішній вигляд. Тому наявність серед цих восьми храмів церкви Різдва Богородиці (1808), що у Нижньому Вербіжі Івано-Франківської області, здається дивною. Адже храм весь вкритий суцільним скафандром з бляхи, подарованої колись місцевим бізнесменом, і тільки знизу трошки виглядають дерев’яні стіни, пофарбовані в огидний коричневий колір. А біля входу одна ділянка стіни взагалі обшита пластиковою вагонкою, що гірше за бляху, адже вагонка – це катастрофа для дерева…

Бляха – це хвороба переважної більшості старовинних церков Західної України. Адже місцеві священики та віряни мають своєрідне уявлення про прекрасне. Чому ж така неповага до архітектурної пам’ятки? Під час численних подорожей інколи доводилося зустрічати в храмах-пам’ятках священиків, які розуміють, що їхня церква – це культурна спадщина, але це трапляється рідко. Дуже шкода! Ми були в Нижньому Вербіжі в 2017 р., тобто минуло 4 роки з моменту внесення до Списку ЮНЕСКО, а бляха і нині там.

З восьми церков ЮНЕСКО нижньовербізька здається на перший погляд найменш привабливою, і все через ту «бляшану красу». Ми навіть розмірковували, а чи варто взагалі пертися в таку далечінь, щоб побачити шматок дешевого металу. Та все ж таки при нагоді відвідали. Ну що вам сказати… Архітектура церкви просто неймовірна! Красива, довершена. Це видно навіть крізь бляху. П’ять бань: велика посередині і менші симетрично на 4 боки, виконані з надзвичайною дотепністю. Можна уявити, як би виглядала церква, якщо б замість потворного чохла було б живе дерево. Та що там уявляти! Є ж старі фото. Всередині церкви зберігся іконостас ХІХ ст., який ми не побачили, адже сільські церкви зазвичай зачинені протягом дня.

Поруч з церквою в затишному дворі є така ж бляшана дзвіниця, а з іншого боку є старовинний захаращений цвинтар. Мальовничий разом із тим. Тут похований засновник церкви опришок Григорій Семенюк, який за легендою збудував храм за рахунок скарбів Довбуша, які він у Довбуша й «запозичив». А ще неподалік є новий величезний кам’яний храм, який будується вже багато років. Церква Різдва розташована на мальовничому пагорбі, де колись, за переказом, був чоловічий монастир, який спалили татари. Двір дуже затишний, але огороджений непривабливим парканом з бляшаною брамою (1927).

Резюме: попри спотворення, збережений зовнішній вигляд церкви, а тому є шанс, що після реставрації храм буде мати казковий вигляд. От би тільки тієї реставрації дочекатися.

Як доїхати до села Нижній Вербіж:
У центрі Коломиї або на зупинці біля коломийської автостанції сідайте на маршрутку 3-А (саме 3-А, а не 3), що їде у Нижній Вербіж. Вона привезе вас до самої церкви. Взагалі у вихідні ця маршрутка ходить дуже рідко, але нам пощастило. Якщо цю маршрутку ви не дочекаєтесь, сідайте на автостанції на будь-яку міжміську, що йде через Нижній Вербіж (косівську, наприклад), і виходьте біля нижньовербізької школи, яка стоїть поруч з трасою. Далі йдіть пішки хвилин 20 по дорозі, що йде наліво від траси. Якщо не впевнені, куди йти, спитайте у місцевих, як дійти до старої церкви з ЮНЕСКО.

Травень 2017