Назва «Ясіня» сплила раптово під час пошуків місця, в якому ми сподівалися побачити архітектурні цікавинки Західної України, яких ми ще не бачили. І на користь Ясіні було три аргументи:
1. Тут зупиняється потяг Київ-Рахів, і на нього були квитки.
2. Тут є церква, яка внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
3. Звідси можна досить швидко переїхати автобусом до Коломиї, зовсім поруч з якою, в селі Нижній Вербіж, знаходиться ще одна церква зі списку ЮНЕСКО, яку ми також ще не бачили.
Таким чином ми вирішили оглянути дві юнесківські церкви за один день і повернутися до Києва.

Тепер по порядку.
І почнемо, мабуть, з назви. Назва селища пішла від дерева ясеня, це очевидно. Але як же її правильно відмінювати за відмінками, цю назву? Ми зустріли три варіанти:
1. Чол. рід, множина, наголос на останньому Я (ЯсінЯ). Тобто, відмінюється так: їду з Ясінів, даю Ясіням, бачу Ясіня, подорожую Ясінями, живу в Ясінях.
2. Жін. рід, однина. Відмінюється так: їду з Ясіні, даю Ясіні, бачу Ясіню, подорожую Ясінею, живу в Ясіні.
3. Не відмінюється))).

Який з цих варіантів правильний – не знаємо. Ми оберемо другий для своєї розповіді, тому що він закріплений у словнику географічних назв, але ми не впевнені в його правильності)).

Відразу скажемо про загальне враження від селища. Зазвичай, враженнями завершують статті, але ми не хочемо завершувати поганим, тому поділимось на початку. Загальний вигляд Ясіні справляє неоднозначне враження, а місцями однозначне – гнітюче. По приїзді нас зустріла велика купа сміття на вокзалі, і до того ж не працювала каса, хоча за розкладом мала б. Потім нас приголомшила річка Чорна Тиса, коли ми переходили її через місток. Але приголомшила не красою: берег її просто всіяний пластиковими пляшками та іншим мотлохом. Купи сміття несуть і самі води. Взагалі, все селище якесь засмічене, з розбитими тротуарами, канавами, брудними калюжами, кричущими рекламами… І це популярне туристичне місце? Ви скажете, що скрізь в нашій країні так. Та в Ясіні чомусь це дуже сильно впадає в очі. Судячи з відгуків в Інтернеті, не тільки у нас таке враження.

Взагалі, коли ми потім їхали з Ясіні до Яремчого, проїжджаючи популярні туристичні місця, які розташовані вздовж траси (Татарів, Микуличин, Яблуницю), було дуже сумно дивитися на хаотично нагромаджений візуальний мотлох вздовж дороги: якісь давно закинуті недобудови, розкидані бетонні блоки, металеві заржавілі конструкції, ями, канави, розрита тракторами і машинами грязь, обідрані рекламні борди, облізлі непрацюючі кіоски, просто викинуте сміття та багато іншого, що начисто розбиває уявлення про казкову красу Карпат. Вибачте, але таке наше враження.

Ясіня. Чорна Тиса. "Чудовий" краєвид.

Ясіня. Смітник біля Вознесенської церкви.

Ясіня. Шлях до Вознесенської церкви.

Тепер забудьте два попередні абзаци і читайте далі про хороше. Все ж таки ми приїхали до Ясіні, щоб побачити архітектурні пам’ятки.

Від залізничного вокзалу дуже швидко можна потрапити до Струківської церкви. Її видно з вокзалу. Отже, спускаєтесь до траси, заходите за будинки, бачите там місток через Чорну Тису, переходите його і піднімаєтесь на мальовничу гору до церкви. Весь шлях займе 7-10 хвилин.

Отже, церква Вознесіння. В народі зветься вона Струківською. Ця назва пов’язана з легендою про вівчаря Івана Струка, який вважається засновником Ясіні. Легенда, яку ми не будемо переповідати, не каже про рік, коли Струк поставив на місці сучасної церкви хату і капличку. Але офіційною датою заснування села є 1555 р., а датою побудови церкви – 1824 р.

Вознесенська церква є дуже цінним взірцем гуцульської архітектури. На щастя, зовнішній вигляд її не спотворений бляшаним дахом, все тут справжнє і автентичне. Стіни храму обшиті ґонтовими ромбами в дуже оригінальний спосіб. Ми помітили, що багато будинків в Ясіні оздоблені так само. Це, мабуть, місцева традиція, адже в церквах такого типу в інших регіонах ґонт традиційно викладений з прямокутних дощечок (як, до речі, верхня частина Струківської церкви).

На наш погляд, церква потребує часткової реставрації, зокрема, ґонтове покриття піддашшя зовсім старе і гнилувате. Поруч із церквою знаходиться дуже оригінальна дзвіниця.
На жаль, храм був закритий, і ми не побачили інтер’єру, який був зроблений одночасно з церквою.

Місце, де розташований храм, дуже вдале. Радимо вам обійти його з усіх боків, подивитися на нього і здолу, і згори – з різних точок він виглядає різним через зміну вигляду оточуючого ландшафту.

У червні 2013 р. разом з ще сімома українськими і вісьмома польськими церквами Струківська церква була внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Чесно кажучи, спочатку ми трошки здивувалися. Адже нам здалося, що є в Україні більш достойні взірці. Мабуть, погана погода нам завадила розгледіти церкву у всій красі. Потім, коли роздивлялися зроблені фото, всі сумніви розвіялися: Струківська церква є дійсно унікальною і прекрасною. До речі, її унікальність була визнана і в минулі часи. Наприклад, у 1926 р. у Чехословаччині, коли Закарпаття входило до складу цієї держави, була видана серія поштових марок, на одній з яких була зображена Струківська церква. Сподіваємось, що і Україна оцінить такий скарб.

Від Струківської церкви йдемо далі по трасі, яка проходить селищем. До центру йти десь хвилин 20-30. За цей час ви побачите інші пам’ятки сакральної архітектури Ясіні. Це церкви Покрови (1903), Різдва Богородиці (1900-ті) та костел Петра і Павла (1814). Всі три споруди майже нічим не відрізняються одна від одної. Типові для Закарпаття храми, досить банальні.

Десь за 2 км від вокзалу знаходиться центр Ясіні. Тут вже більш людно, ніж там, де ми розпочали подорож. Є магазини з цінами, вищими за київські в півтора-два рази. Багато реклами різних готелів, ресторанів, а також «чанів», які, є однією з туристичних атракцій селища. Що таке чан? Це величезна миска, яка стоїть на вулиці, в яку набирають воду і підігрівають до дуже високої температури. Туди залазять декілька туристів і сидять. Багатьом подобається, а дехто розчаровується. Так, за такі гроші можна і вдома у ванні посидіти.))

А ми, з’ясувавши на автостанції, коли буде наш автобус, спрямовуємо свої кроки на оглядини ще однієї цікавої пам’ятки Ясіні – єврейського цвинтаря, який розташований у 700 м від автостанції, на горі. Якщо ви захочете швидко знайти це місце, то радимо прокласти маршрут в Гуглі, який покаже вам доріжку майже точно.

Йшли ми до цвинтаря хвилин 5-7, але що це були за хвилини! Справа в тому, що коли ми приїхали до Ясіні, був дощ, який розмив і без того відсутні доріжки. Тому вгору нам довелося місити багнюку і глину, ризикуючи послизнутися і проїхатися вниз. Але все ж таки якось дійшли.

Цвинтар, що існує з ХІХ ст., виявився досить великим і доглянутим. Виглядає він вражаюче на тлі гір.
Перші євреї з’явилися в Ясіні в 1800 р., і займалися вони постачанням продуктів для німецьких колоністів. Під час Другої світової війни багато євреїв було знищено угорською окупаційною владою (Угорщина була союзником Німеччини). Але багато й вижило: останнє поховання на цвинтарі датується 1988 р. (може, є ще пізніші, просто ми не побачили). А на будинку вокзалу є пам’ятна дошка про місцевих євреїв.

Ясіня. Єврейський цвинтар, ХІХ-ХХ ст.

Якщо вже згадувати історію селища, то цікавим фактом є існування незалежної Гуцульської Республіки на чолі з Президентом Степаном Клочураком зі столицею в Ясіні. Гуцульська республіка існувала з січня до червня 1919 р., коли селище окупувала Румунія.

Біля автостанції завершилася наша подорож Ясінею, далі ми вирушили до Яремчого. Якщо кому цікаво, то ще з АС їздять автобуси до Івано-Франківська, Коломиї, Ужгорода (до обласного центру аж 270 км) тощо. Ще через селище проїжджає потяг Київ-Рахів, на якому ми сюди і приїхали. На ньому з Ясіні можна доїхати і до Яремчого, і до Коломиї.

Наостанок кілька слів скажемо про гірський туризм, яким ми тут не займалися. Багато хто бував у Ясіні, особливо взимку, адже селище знаходиться поруч з найпопулярнішими локаціями гірського та гірськолижного туризму. Ясіня розташована біля підніжжя Говерли. Також звідси близько до ще однієї вершини Українських Карпат – Петросу. Трошки східніше від Ясіні розташоване село Лазещина, з якого прокладені прямі маршрути на Говерлу та Петрос. Ті, хто їздить кататися на лижах на Драгобраті або на Свидовці, теж часто починають свій шлях з Ясіні. У самому селищі є траса 400 м на горі Костирівка та 800 м в урочищі Млаки. Трішки на південь від Ясіні розташований мальовничий водоспад Труфанець (ми, на жаль, не встигли його побачити). В самому селищі багато турбаз та готелів.

І якщо ви будете в Ясіні проїздом, не забудьте, що тут є архітектурна пам’ятка зі списку ЮНЕСКО, яка знаходиться майже біля вокзалу, та декілька інших цінних історичних пам’яток. Не втрачайте нагоду побачити не тільки природні, а й історичні скарби України.

Травень 2017