Багато з тих, хто приїздить на літній відпочинок до Одеської області, «від нудьги» відвідують Білгород-Дністровський. Білгород, він же старовинний Акерман, він же древня Тіра, привертає увагу туристів грандіозною фортецею. Вона – найбільша серед українських замків, а також є однією з найцікавіших архітектурних споруд, тому поїхати до Білгорода варто не від нудьги, а заради знайомства з видатною пам’яткою архітектури.

Розташований Білгород недалеко від усім відомої курортної Затоки, яка розмістилася на косі Бугаз, що відділяє Дністровський лиман від Чорного моря. А Білгород розташувався трошки «вглиб континенту», на березі лиману.

Відомо, що поселення під назвою Тіра було засноване тут у IV ст. до н.е. Назва походить від стародавньої назви Дністра – Тірас.

Тіра була давньогрецькою колонією і, звичайно ж, не є прямим предком сучасного Білгорода. Але вибір місця для побудови фортеці у ХІІІ ст. є, мабуть, невипадковим: зводити її почали саме на руїнах Тіри, бо на нажитому місці легше освоюватися.

Цікаво, що свою «білу» назву місто тримало з часів Середньовіччя. Просто кожного разу ця назва перекладалася мовами тих, хто тут хазяйнував. Альба-Юлія, Ак-Лібо, Акерман, Читатю-Албе, Фехер Вар, Білгород – усі ці назви означають одне і те ж: «біле місто». А от якщо згадати генуезців, які й відновили древню Тіру, почавши будувати фортецю у ХІІІ ст., то вони назвали місто Маврокастро, що значить… «чорна фортеця».

У XV ст., коли Акерман знаходився у складі Молдавського князівства, фортеця була добудована і набула сучасного вигляду.

Трошки статистики:
– Фортеця має форму неправильного багатокутника загальною площею 9 гектарів.
– З трьох сторін фортецю оточує захисний рів, глибина якого колись сягала 20 метрів, а ширина – 13,5 метрів.
– Товщина стін сягає 5 метрів.
– Фортеця мала 38 прямокутних, круглих і багатогранних веж і бастіонів.

На території фортеці збереглися деякі давні споруди. Наприклад, фундамент християнської церкви, на місці якої у XVI ст. турками була побудована мечеть, від якої зараз лишився мінарет. Збереглися й інші залишки турецького періоду, наприклад. руїни найдавнішої в Україні турецької лазні – хамама.

Але найцікавіша частина комплексу – цитадель. Це фортеця у фортеці. Чотирикутний замок з круглими вежами по кутах. Колись ці вежі звалися Придворна, Комендантська, Темниця та Скарбниця. Три вежі вцілили, одна – зруйнована. Ви здогадалися, яка саме?

Фортеця будувалася з видобутого в районі вапняку і збереглася до наших днів майже повністю. Поруч з мурами є археологічні залишки давньогрецької Тіри.

Зараз тут часто проводяться різні фестивалі – музичні та історичних реконструкцій. На території фортеці для туристів організована торгівля напоями (ми купили тут медовухи) та шашликами. Але виглядає все цілком пристойно.

Ті, хто бачив фортецю на фотографіях, звикли до найбільш мальовничого вигляду з боку Дністра. Але таке фото можна зробити лише з човна. Або з катера, на якому ви можете покататися по лиману. До речі, його ширина складає 5-8 км, тому виглядає він як справжнє море.

Дністровський лиман називають ще Овідієвим озером. За легендою, до Тіри був засланий знаменитий придворний поет імператора Октавіана Августа Овідій Назон. Начебто тут він провів останні роки життя і тут же помер. Але історики стверджують, що це неправда. Тим не менш, на протилежному березі лиману, навпроти Білгорода, розташоване місто Овідіополь.

Крім фортеці, у місті є інші цінні пам’ятки архітектури, але ми, на жаль, через брак часу майже нічого не побачили.

Другим за популярністю після фортеці є місце паломництва православних – підземна церква Іоанна Сучавського з джерелом та купелями. Вода є цілющою, люди приїздять з усієї країни, щоб зануритися у купелі, температура води у яких складає 4-6 градусів. Особливо полюбляють сюди приїздити бізнесмени. Адже Іоанн Сучавський є покровителем торгівлі. Він був купцем з грецького Трапезунду, жив у Акермані, де й був вбитий турками за відмову прийняти іслам.

На березі лиману є грецька церква Іоанна Предтечі (ХІV ст.). За легендою, саме на території цієї церкві був похований святий Іоанн Сучавський у ХІV ст. Пізніше його мощі були перенесені до Сучави, що зараз знаходиться у Румунії. Іоанн Сучавський – святий покровитель не тільки торгівлі, а ще й Молдови.

Однією з найцінніших пам’яток міста є середньовічна вірменська Успенська церква (XIII-XVII ст.). Не дивлячись на поважний вік і надзвичайну цінність, споруда дуже непомітна. Зараз тут ведуться відновлювальні реставраційні роботи. На території церкви є сарматська гробниця ІІІ ст.

Також у місті є: "скіфська могила" – древня кам’яна гробниця, Вознесенський собор (1815-1820), Олександрівські казарми (1828-1838), болгарська церква Георгія (1840), Миколаївська церква (1867), будинок земської управи, 1905 (наприкінці ХІХ ст. головою земської управи Акермана був Володимир Пуришкевич, майбутній вбивця Распутіна).

Не дивлячись на колосальний туристичний потенціал, Білгород-Дністровський дуже тихе, малолюдне і, до того ж, занедбане містечко. Думаємо, що відвідувати місто краще з екскурсією, тому що коли ходиш самостійно, то Білгород здається не дуже цікавим, тому що просто не знаєш історію місцевих пам’яток. Місту явно не вистачає якогось поштовху до розвитку і пожвавлення. Так виглядають усі міста, які знаходяться недалеко від моря, але не біля моря. Тобто, турист десь водиться поруч, але сюди не допливає. Шкода.

Білгород-Дністровський. Акерманська фортеця, ХІІІ-XV ст. Турецький мінарет.

Білгород-Дністровський. Акерманська фортеця, ХІІІ-XV ст.

У 1825 р. у Акермані побував Адам Міцкевич, який у своїх віршах відзначив, яка тут тиха місцевість:

Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, мій візок в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур'яни підносяться багряно.

Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана...
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністро, то лампа Акермана.

Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,
Що й сокіл би не взрів,– лиш чути, де курличе.
Чутно й метелика, що тріпається в млі,

I вужа, що повзе зіллями таємниче...
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі
I голос із Литви. Вперед! Ніхто не кличе.

Доїхати до Білгорода можна з Одеси автобусом із залізничного вокзалу за півтори години. Дуже цікаво їхати по косі, яка відділяє море від лиману. Коса дуже вузька, але при тому на ній розташований аж цілий курорт Затока, дуже багатолюдний. В певний момент коса розривається, і їдеш по мосту. І з одного боку – сіро-коричневий Дністровський лиман, а з іншого – синє Чорне море. Краса!

Серпень 2014