Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Вовків

Вовків

Усі ми знаємо, що у Західній України багато красивих сіл, які розташовані у самих Карпатах. Вовків, без перебільшення, – одне з наймальовничіших сіл Львівщини. І хоча від нього до Карпат ще дуже далеко, саме тут ми побачили якесь незвичайне буяння природи та неповторний ландшафт. За те, що тут багато мальовничих пагорбів, місцину називають Львівськими Карпатами. І саме Вовків здався нам тим місцем, де слід відпочити від міської метушні. Село розташоване зовсім недалеко від Львова – якщо навпростець, то десь кілометрів з 10. Але віддаленість від основних доріг зіграла на користь красі Вовкова: тут тихо, зелено, і все наповнено пташиним співом. Хоча місцевих мешканців така ідилія зовсім не тішить – автобус сюди їздить рідко, дороги тут роздовбані, та й з роботою зовсім важко. І ми відчули цю віддаленість від цивілізації, коли довелося частину шляху до Вовкова йти пішки, адже транспорту не дочекалися. Але про то згодом.

Що стосується назви села, деякі дослідники вважають, що вовки тут ні до чого, а походить назва від слова «волочити». Колись тут були озера, човни між якими волочили по суші.
У письмових джерелах Вовків вперше згадується у 1398 році. Колись він був містом. Але наприкінці XVIII ст. була прокладена Стрийська дорога, яка пройшла повз Вовків; місто стало занепадати, перетворилося на село. Навіть не віриться, що тут було справжнє місто. Але для невіруючих у Вовкові навіть збереглися контури древньої трикутної ринкової площі, які були властиві, звичайно ж, середньовічним містам, але ж ніяк не селам. На жаль, ми не встигли побачити давній центр колишнього міста, проте побачили цінні споруди більш нового часу.

Коли їдеш по Вовкову, то над дорогою, на пагорбі, видно костел Марії Магдалини. Одна з найцікавіших культових споруд Галичини ХХ століття була побудована у 1924 р. Створив костел відомий польський архітектор Броніслав Віктор, який є автором багатьох споруд у Галичині, Зокрема, ратуші у Жовкві.
Збільшити зображення
Вовків. Костел Марії Магдалини, 1924, арх. Броніслав Віктор.
Збільшити зображення
Вовків. Костел Марії Магдалини, 1924, арх. Броніслав Віктор.
Збільшити зображення
Вовків. Костел Марії Магдалини, 1924, арх. Броніслав Віктор.
Збільшити зображення
Вовків. Костел Марії Магдалини, 1924, арх. Броніслав Віктор.

Костел, збудований у вишуканому стилі ар-деко, виконаний з надзвичайним смаком. Він має різний вигляд з якоюсь характерною деталлю з кожного з чотирьох боків. Найбільш цікавою особливістю, на наш погляд, є кругла вежа, прибудована ліворуч від входу, схожа на вежі середньовічних замків.
За радянських часів у костелі був склад мінеральних добрив. Зараз храм перебуває у жалюгідному стані. Цікавим є факт, що у ньому у 1993 р. знімалися сцени з першого українського детективу «Злочин з багатьма невідомими» за мотивами твору Івана Франка.
Доля самого Франка пов’язана з Вовковим. Він любив тут відпочивати, тут провела ціле літо його дружина під час вагітності.

Ще у селі є красива дерев’яна Введенська церква (1706), яка симпатично розташована на невеличкому узвишші. Тут свого часу правив відомий громадський діяч та літератор отець Микола Устиянович. У хаті-плебанії, що збереглася біля церкви, народився його син Корнило Устиянович – відомий український художник. Тепер тут музей. Розташований він за церквою, тут же на подвір’ї встановлений пам’ятник Корнилові Устияновичу. Дуже затишне місце.
Також у селі у 1877-1890 рр. жив Ржегорж Франтішек – чеський етнограф, дослідник народного побуту і фольклору Галичини.

А що стосується мешканців Вовкова взагалі, то за часів Речі Посполитої село було дуже сполонізоване. Поляки тут жили до самого 1947 року, і їх була переважна більшість. Коли відбулася операція «Вісла», вовківських поляків усіх вивезли примусово до Польщі, а до Вовкова, відповідно, завезли польських українців. Зараз тут мешкає лише 290 селян, село здається порожнім. У місцевої громади була ідея створити місцевий туристичний маршрут «Калиновий рай» – тут у кожному дворі росте калина, але ж зробити такий проект без підтримки держави складно. Шкода, адже природа тут і у навколишніх селах дійсно особлива. (Тут знайшлися відомості, що групи туристів до села все ж таки завозять. Всім подобається.)

Як доїхати до Вовкова тим, у кого нема власного транспорту.
Зі Львова від пам’ятника Бандері дуже рідко їздить автобус №169 Львів-Вовків. Можете на нього сісти на інших зупинках, наприклад, біля «Ашану» на Стрийській.
Ще є автобус №115 Львів-Товщів, на якому ми їхали назад. Він проїжджає через Вовків, а в Товщові у ньогої кінцева. А от кінцевої у Львові ми не знаємо (вийшли раніше). Але біля все того ж «Ашану» він проїжджає.
Також від Бандери їздить автобус №108 Львів-Кугаїв. На ньому можна доїхати до села Загір’я, далі автобус повертає праворуч на Кугаїв (який теж радимо вам відвідати), а ви виходите та йдете ліворуч пішки до Вовкова хвилин 20 роздовбаною дорогою, але ж в оточенні приємних краєвидів. А що, Франко пішки до Вовкова з самого Львова ходив!

Травень 2015