Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Матків

Матків

Подорож до села Матків запам’ятається вам однією з найгірших в Україні доріг, чудовими краєвидами та побаченою у селі церквою Дмитра.

Багато інформації про історію села знайти не вдалося. Перша письмова згадка про село датується 1538 роком, коли польська королева Бона скликала комісію для розмежування королівських та шляхетських сіл.

Вирушили ми до Маткова з однією конкретною метою: побачити церкву Святого Дмитра. Вона є однією з восьми українських дерев’яних церков, внесених у 2013 році до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Храм був побудований у 1838 році майстрами Самусем Мельниковичем та Василем Іванковичем на місці старого, що занепав за декілька років до того. У 1939 році церква капітально ремонтувалася: вона була піднята на мурований фундамент з метою зниження вологості. Протягом 1949-1989 років церква буда зачинена. Після відкриття була освячена на честь Святого Дмитра.

Поруч із церквою розташована дерев'яна триярусна дзвіниця, збудована у 1924 році майстром Михайлом Векличем. Цікавим є те, що церкву ще називають материнською, тому що будувалася вона місцевими жінками (крім майстрів). У той час їхні чоловіки брали участь у війнах, тому жінки вирішили збудувати церкву для їх щасливого повернення.
Збільшити зображення
Матків. Церква Св. Дмитра, 1838, арх. Самусь Мельникович, Василь Іванкович.
Збільшити зображення
Матків. Церква Св. Дмитра, 1838, арх. Самусь Мельникович, Василь Іванкович. Дзвіниця, 1924, арх. Михайло Веклич.
Збільшити зображення
Матків. Церква Св. Дмитра, 1838, арх. Самусь Мельникович, Василь Іванкович.
Збільшити зображення
Матків. Церква Св. Дмитра, 1838, арх. Самусь Мельникович, Василь Іванкович.

У селі є ще одна дерев'яна церква – Троїцька, збудована майстром Лукою Снігуром у 1899 році.

З власних вражень про церкву Дмитра. Вона, звичайно, дуже красива, але ж нам особисто незрозумілий вибір саме цього об’єкту до списку ЮНЕСКО. Насправді, у Карпатах є більш цікаві й цінні церкви. Якщо ви передивитесь якісь довідники та путівники, видані до внесення цієї споруди до списку, то жодних згадок про унікальну цінність церкви Дмитра ви не знайдете. Насправді, переважна більшість об’єктів ЮНЕСКО, крім цінності, ще відрізняються вражаючою красою. Так, наприклад, можна сказати про церкву Юра у Дрогобичі, або ж Святодухівську у Потеличі, які теж є у цьому списку, а ось матківський храм неймовірного враження не справляє. Головною причиною цього є не зовсім вдалий ремонт церкви. По-перше, зовнішні стіни її складаються з гладких дощок, які пофарбовані олійною фарбою вбогого коричневого кольору. Це для такого об’єкту неприпустимо. Адже на старих фото стіни церкви – ґонтові. По-друге, дах церкви накритий бляхою. Це тим більше неприпустимо. І саме осучаснення зовнішнього оздоблення церкви робить її простішою на вигляд, адже архітектура її, безперечно, досконала.

Сподіваємось, що первинний зовнішній вигляд буде повернуто. Адже у церкви на диво продвинутий священик. Він розповідав про боротьбу з громадою села, яка хотіла оббити стіни білою вагонкою, а дахи вкрити «золотом», що взагалі не властиве бойківським церквам. Уявляємо, що б це було за одоробло. Слава богу, є ще освічені люди в деяких селах. Адже багато старовинних західноукраїнських сільських храмів знищено, а на їх місці зведені нові «красиві» монстри. Зараз йдеться про покриття дахів церкви Дмитра ґонтом, але грошей поки що не вистачає. Сподіваємось, що внесення до списку ЮНЕСКО допоможе церкві Дмитра набути колишньої краси.

Тепер про головне у таких нотатках. Як доїхати без свого транспорту? Село Матків знаходиться у Турківському районі Львівської області. Зі Львова їде автобус Львів-Матків. Ми сідали на нього у місті Сколе (зауважимо, що автобус не завжди заїжджає на автостанцію Сколе, краще чекайте на нього на зупинці, про яку спитайте у місцевих). Страшне на цьому шляху починається, коли автобус з’їжджає з траси і починає скакати по ямах до центру Маткова. Тут треба триматися за поручні)). З райцентру Турки теж можна доїхати до Маткова, але нам цього не радили, бо там дорога ще гірша. У зворотному напрямку нам довелося йти пішки 3 км до траси Львів-Ужгород та ловити попутку.