Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Архітектурні споруди за видами / Замки і фортеці / Чинадійовський замок (Закарпаття)

Чинадійовський замок (Закарпаття)


Як кажуть історики, на місці сучасного Чинадійова люди мешкали ще чотири тисячі років тому. З 1214 року місцевість відома під назвою Сент-Міклош (до речі, селище зберегло цю офіційну назву аж до 1944 року, але неофіційна – слов’янська – назва існувала весь цей час паралельно).

У 1450 році бароном Перені у Сент-Міклоші зводиться замок, який добудовували графи Телегді. Взагалі замок зазнавав численних перебудов, набувши в остаточному варіанті рис романських оборонних споруд.

У 1657 році замок був сильно пошкоджений князем Єжи Любомирським (точніше, його рейтарами), які мстилися за вторгнення трансильванського князя Дьйордя II Ракоці у Річ Посполиту у союзі зі шведами. Невдовзі замок був відбудований, але як оборонна споруда став втрачати своє значення.

Вважається, що саме тут у 1682 році почалося кохання між трансильванської княгинею Ілоною Зріні та ватажком куруців (повстанців проти Габсбургів) Імре Текелі. Трохи згодом замок Сент-Міклош відігравав велику роль під час визвольної війни угорців проти Габсбургів 1703-1711 років. Наприкінці червня 1703 року син Ілони Зріні, провідник повстанців князь Ференц ІІ Ракоці зупинявся у замку. До своєї еміграції до Речі Посполитої князь бував тут ще кілька разів. У 1708 році сюди, дізнавшись про наближення ворогів, з Хустського замку перебираються сім’ї феодалів, що підтримували повстання куруців.

У 1728 році великі земельні володіння разом із Сент-Міклошем були подаровані імператором Карлом ІІІ графу Фрідріху Шенборну. У 1734 році замок значно перебудовується й набуває палацових рис, остаточно втративши свій оборонний статус. За 15 років тут був розбитий сад за проектом австрійського паркового майстра Ференца Башінду (зараз саду не існує).

У 1839 році була проведена реставрація палацу, під час якої в одній зі стін був знайдений замурований людський скелет («чудова» підстава для легенд про привиди замку).

Під час Другої світової війни тут була фашистська тюрма. За радянських часів у замку розміщувалася сільрада, потім – управління місцевим лісгоспом. Перед Олімпіадою 1980 року у районі почали будувати автотрасу, і в палаці розмістилась казарма стройбату. У цей період палац зазнав великих нищівних перепланувань. Згодом поруч виникла автобаза, «завдяки» якій палац «заріс» різними потворними конструкціями і металобрухтом.

У 2001 році замок орендував мукачівський художник Йосип Бартош. Перші кошти (мільйон форинтів) на відбудову виділило Міністерство культури Угорщини. Також орендар сподівався (чи ще сподівається) на допомогу нащадка графа Перені (дипломат, представник Угорщини у Євросоюзі). Але якщо подивитися на сучасний стан замку, то відразу видно – важко його господарям. Бракує коштів. Та й морально теж важко, адже багато хто заважає. І не тільки влада. Народ наш український не любить тих, хто розумний та культурний. Наприклад, коли господарі замку встановили на дорозі красивий стилізований дороговказ, то місцеві рогулі його розтрощили. Чому? Тому що дурні та темні. І страшно те, що таких людей серед нас – більшість. А у владі – майже всі.
Збільшити зображення
Чинадійово. Замок Сент-Міклош, XIV-XVIII.
Збільшити зображення
Чинадійово. Замок Сент-Міклош, XIV-XVIII.
Збільшити зображення
Чинадійово. Замок Сент-Міклош (XIV-XVIII) всередині.
Збільшити зображення
Чинадійово. Замок Сент-Міклош (XIV-XVIII) всередині. Одна з відремонтованих кімнат.

Зараз у замку 13 кімнат. Деякі з них вже відремонтовані і пропонують різні експозиції з доволі таки цінними експонатами (наприклад, книги з власної бібліотеки графа Шенборна тощо). Для відвідувачів тут проводяться екскурсії за бажанням (можна й самим оглянути). Цікаво, що плата за вхід відсутня, але можна пожертвувати на ремонт. Може це й правильно, адже саме за таких умов завжди хочеться дати більше, ніж коштував би квиток.

Щоб знайти замок, який ховається від очей проїжджаючих, треба вийти з електрички на тій (одній з двох) станції «Чинадійово», що відразу після станції «Санаторій Карпати» (якщо їхати з боку Сваляви). Біля станції, зовсім трошки вглиб села, і стоїть наш сумний сирота. Поруч із замком є дві церкви. У Іллінській (1937), що при дорозі, за чутками зберігається «реліквія» – дерево з хрестом усередині (на жаль – не бачили), друга – Миколаївська (XVIII ст.), що біля замку, була з’єднана з ним підземним ходом.