Якщо ви будете колись відпочивати у Моршині і вам нема буде куди себе подіти (у плані культурних розваг), радимо зайнятися вивченням місцевості. Деякі навколишні села містять дуже цікаві архітектурні об’єкти.

От, наприклад, Лисовичі. Є таке село у 3-х км від Моршина, якщо їхати у бік Болехова.
Перша письмова згадка про Лисовичі відноситься до 1371 р. З 1990 р. відбувся розділ на села Лисовичі та Баня Лисовицька.

Однією з найцікавіших культових пам’яток тутешніх місць є дерев'яна триверха церква Богоявлення, датована 1712 р. Дехто вважає, що церква молодша – 1755 р., але це не завадило місцевим мешканцям відсвяткувати її 300-річчя у 2012 р. Сьогодні храм вважають найстарішим з діючих дерев'яних церков Стрийського району.

Капітальний ремонт церкви проводився у 70-х рр. ХХ ст., а до того часу храм, який ніколи не оновлювався, знаходився у дуже занедбаному стані, у ньому не було електрики – він освітлювався свічками. Під час ремонту у стінах навіть були знайдені нерозірвані снаряди часів війни.
Нам здається, що Богоявленська церква тоді називалася на честь Дмитра Солунського (людина одна казала, що її хрестили у ті часи у церкві Дмитра в Лисовичах – а тоді церква у селі була одна).
Зараз поруч зі старим храмом звели новий величезний мурований соборище на честь саме Дмитра Солунського.

Коли ми бачили храм у липні 2013 р., то він знов перебував у стані ремонту. Якої якості ремонт – не знаю, але ж приємно хоча б те, що дах вкрили ґонтом, а не «модною» металочерепицею чи бляхою.
У дворі стоїть велика дзвіниця, яка колись була надбрамною, і через неї вів прохід до церковного подвір’я.

Також у Бані Лисовицькій є дерев'яна Покровська церква 1991 р., яка стоїть біля дороги.

А як же знайти Богоявленську церкву? Тут порада така: якщо не хочете заблукати у Лисовичах у пошуках храму, то сідайте на маршрутку «Стрий-Моршин», яка і довезе вас прямо до церкви. (Так, в основному ця маршрутка має кінцеву зупинку в Моршині, але декілька разів на день вона доїжджає до Лисовичів і їде скрізь усе село, так що церкву ви не пропустите.)

А якщо не звертати з траси і не заїжджати до Лисовичів, а проїхати повз них у бік Болехова ще хвилинки зо три, то можна побачити ще одне цікаве пам’ятне місце.

Це меморіальний цвинтар січових стрільців, які загинули тут наприкінці травня-початку червня 1915 р. у боях із російськими військами.
У найважчому становищі опинився І курінь легіону УСС, який обороняв позиції під Лисовичами і потрапив у оточення, вибратись з якого вдалося лише частині куреня. Окрім убитих і поранених, значна частина січових стрільців потрапила у полон. Загальні втрати стрільців під Лисовичами – 15 вбитих, 50 поранених та близько 150-ти полонених.

Місце поховання стрільців і до того було історичним.

Справа в тому, що посеред цвинтаря стоїть дуб, під яким наприкінці ХІХ століття відпочивав імператор Франц-Йосиф.
Обхват дубу – 3,10 м, висота – 25 м, а вік – близько 250 років.
Дуб Франца-Йосифа з 1984 р. є заповідним деревом.
По обидва боки від дуба ростуть дві старих липи, які були висаджені на честь того, що імператора супроводжували два міністри.

Коли ми бачили цей меморіал вперше (у 2009 р.), він мав інший вигляд. Хрести на стрілецьких могилах були березовими, а от у 2012 р. цвинтар «модернізували»: уздовж дороги були встановлені білі бетонні хрести, а от березові, що були під деревами, замінили на хрести маленькі і якісь зовсім непомітні.

Може ми чогось не знаємо, але ж, здається, усім відомо, що березовий хрест – традиційний для стрілецьких могил символ.
Можна згадати народні стрілецькі пісні, у яких згадуються березові хрести. От наприклад:

А на тій могилі хрест березовий,
Ой там спочиває стрілець молодий.

Або ж:

Ряди ж за рядами стрільці йдуть полками,
До походу гармати їм грають.
А за їхню честь лиш березовий хрест,
Дрібні сльози на землю спадають.

Така «реконструкція» нагадує заміну традиційних ґонтових дахів галицьких церков на «красиву», на думку селян, бляху.
Хоча добре, що про могили героїв не забувають.
Під час упорядкування тут також були висаджені дуби з Холодного Яру. А ще планувалося спорудження каплички.

Знаходиться меморіальний цвинтар на самому кордоні Львівської та Івано-Франківської областей. Доїхати можна будь-яким транспортом у бік Івано-Франківська.

Липень 2013