Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Яворів

Яворів

Яворів – це звичайний районний центр у Львівській області. Але той факт, що місто знаходиться саме у Львівській області, вже робить його не зовсім звичайним, тому що обов’язково тут має бути певна кількість яких-небудь пам’яток архітектури (пара-трійка старовинних церков, ратуша, палац, або навіть замок). Дещо з цього переліку в Яворові, звичайно ж, є. Але про це трохи згодом.

Спочатку дещо з історії.

Вперше Яворів згадується у 1376 році в гродських і земських актах, де йдеться про надання еоролем Владиславом Опольчиком братам Рейнгольду і Нитку сіл Нових Селиськ та Порудного, що межували з Яворовом.

У 1498 році Яворів був зруйнований молдавським господарем Стефаном Великим під час походу на Галичину з великою ордою турків і татар. Ще один татарський набіг на місто був у 1507 році.

У 1569 році Яворову було надано магдебурзьке право. Тоді ж було створено окреме староство з центром у Яворові.

На початку XVII ст. Яворів став значним ремісничим і торговим центром, де проживало понад 2 тис. населення. Сюди було перенесено друкарню відомого польського друкаря Яна Шеліги.

У 1621 році в Яворові був заснований монастир. Тоді в місті мешкало 20 шевців, 10 ковалів, 16 різників, 9 кравців, 27 гончарів, 33 гарбарів. В Яворові були броварня, олійниця, чотири млини, воскобійня і склад солі.

З другої половини XVII ст. Яворів стає важливим центром політичного життя. Свою резиденцію тут мав король Ян ІІІ Собеський (1629-1696), який з 1647 року став яворівським старостою. У нього був тут замок (правда, дерев’яний), у якому навіть деякий час містився королівський монетний двір. Сюди для переговорів прибували правителі та посли різних країн. Яворів був улюбленим містом Яна Собеського.


Після 1-го поділу Польщі (1772) Яворів перейшов до складу Австрії. З 1867 до 1939 року Яворів був повітовим містом.

Цікавий факт. У жодному іншому місті Галичини українці не мали кількісної переваги над іншими національностями. Наприклад, у 1880 році у Яворові мешкало 5856 греко-католиків, 2169 євреїв і 1047 римо-католиків. В той же час у інших містах Галичини більшу частину населення складали євреї та поляки.

У Яворові діяло кілька українських купецьких династій. Про рівень заможності тих родин тепер свідчать декілька пам’ятників на українському цвинтарі з італійського мармуру.

У ХХ ст. яворівці брали активну участь у національно-визвольних змаганнях, створенні ЗУНР. 1 листопада 1918 року з числа учнів гімназії була створена яворівська студентська чота.
Значна частина вояків УСС влилася до лав УГА. В бою під Мотовилівкою поліг яворівець Микола Загаєвич – сотник армії УНР, який похований на Аскольдовій могилі в Києві.

Так на що ж слід звернути увагу в Яворові?

Перш за все у місті вам впаде в око висока і струнка дзвіниця церкви Святого Юра. Ця витончена дерев’яна споруда була зведена у 1764 році при старій дерев’яній церкві, на місці якої у 1899 році почали зводити нову муровану.
Ця велика церква, що стоїть у Яворові й донині, є типовою, нічим не видатною спорудою. А от старовинна дзвіниця є пам’яткою національного значення.
На початку ХІХ ст. церква Святого Юра була єдиним приходом у місті. У радянський час належала УПЦ МП, з 1990 року належить УГКЦ.

Є в Яворові Петропавлівський костел. На перший погляд нам здалося, що храм такий собі, нічого особливого. Дуже скромна така «коробка» без жодних прикрас. Але ж насправді – це цінна пам’ятка архітектури. Цінна через свій вік, адже костел був зведений у 1640-х роках. За радянських часів тут був заводський склад, але у 1990 році храм був повернений римо-католикам.

Тепер про найцікавішу пам’ятку міста. Це, безумовно, дерев’яна церква Різдва Богородиці, яка була зведена ще у 1670 році. Фундаційну грамоту на її побудову надав король Михайло Корибут Вишневецький. Старанням отця Якова Загаєвича було збудовано тризрубну дерев'яну церкву. Вже у 1672 році права храму підтвердив Ян III Собеський, а у 1764 році – Август II. Простий, але дуже красивий, невеликий довершений храм. Всередині церкви зберігся старовинний різьблений іконостас 1671 року, щоправда, він повністю перемальований. Знаходиться церква в колишньому передмісті.

В Інтернеті є застарілі відомості, що у Яворові є ще одна дерев’яна церква – Успенська, того ж віку, що й попередня. На жаль, її більше немає. Ще у 2008 році на Різдво якісь уроди спалили її. Залишки церкви були поховані на міському яворівському цвинтарі. Після цього випадку велися розмови про відновлення пам’ятки у первинному вигляді, але ж зрозуміло, що у нашій країні нікому це не потрібно, а більш за все – «віруючим». Тому на місці згорілої церкви швиденько звели нового кам’яного монстра. Добре, хоч дзвіниця стара залишилася. До речі, за інформацією на 2012 рік не закінченою є справа щодо покарання винних, яких, начебто, затримали. Але ані суду, ані слідства щодо цієї справи не було. Очевидно, що дерев’яні старі храми нищаться в Західній Україні свідомо, зі згоди священників і так званих «віруючих», у яких немає жодних уявлень про цінність архітектурних пам’яток і власної історії. Адже утримувати стару маленьку церкву невигідно, куди простіше відгрохати щось нове, «красіве».

Таким чином, за останні 20 років у Західній Україні було знищено вже близько двохсот старовинних дерев’яних храмів, на місці яких дуже швидко повиростали кам’яні – великі і незграбні. Проте ж доходу вони більше приносять, ніж старенькі маленькі дерев’яні церкви, які ще й реставрувати постійно треба. Воістину, релігія – це таки опіум для народу. Причому, не дивлячись на те, що ХХІ століття на дворі, здається, що в Україні люди стають усе темнішими й темнішими.

Ще кажуть, що в місті збереглися келії монастиря василіянок, заснованого ще у 1621 році. Знайшли ми тут у центрі міста споруду, яка за виглядом схожа на келії монастиря, але там немає ніяких табличок, звичайно ж. Зараз у цьому будинку розміщена лікарня. Скоріш за все, це таки колишні василіянки.

Серед громадських споруд слід відзначити народний дім (1908), який самотньо височить на ринковій площі. Є тут колишня ратуша з восьмикутною вежею на Львівській вулиці (1882), а також залишки старовинної житлової забудови.

Цікаве про Яворів:

1. У 1658 році у Яворові народився Стефан Яворський – один із найбільш впливових діячів періоду Петра І, єпископ РПЦ, екзарх патріаршого престолу (з 1700 р.), Голова Святійшого Синоду (з 1726 р.).
2. У 1711 році в місті Петро І вінчався зі своєю дружиною, майбутньою царицею Катериною І.
3. З 1856 року і до самої смерті на Яворівщині, в селі Млини (зараз – на території Польщі), працював священиком Михайло Вербицький – автор національного гімну України. У Яворові встановлений пам’ятник композиторові (1997).
4. Неподалік Яворова, у селі Прилбичі, у 1865 році народився Андрей Шептицький – предстоятель, найбільш відомий і шанований діяч Української греко-католицької церкви. У місті встановлений пам’ятник митрополитові (1996).
5. У 1867 році в Яворові народився відомий український поет, письменник Осип Маковей. У місті діє його музей-садиба.

На фото згори вниз:
– площа Ринок з Народним домом
– церква Святого Юра з дзвіницею
– міський став
– Народний дім та забудова площі Ринок
– дзвіниця церкви Святого Юра
– церква Різдва Богородиці з дзвіницею
– дзвіниця Успенської церкви
– яворівська ратуша та будинок міської ради


Жовтень 2012