Кажуть, що середньовічна Жовква планувалася як ідеальне місто. І зараз вона саме такою і здається. Звичайно, треба робити «знижку» на сучасність: ідеальних міст в Україні давно вже не існує – даються взнаки десятиліття руйнації культури і духовності, русифікації і «плекання» комуно-пролетарських ідеалів. Але все ж таки залишилися ще у нашій країні містечка – своєрідні заповідники, у яких якимось чином збереглися маленькі оази старовини. Маємо на увазі не архітектуру (тут, слава Богу, не все ще понищено), а саме дух старовини. Це те, що неможливо передати словами і неможливо побачити на очі, але воно є: присутнє в атмосфері, пронизує повітря, збереглося у окремих камінчиках, левах на фасадах, у бруківці, у бої годинників на ратушах, у запахах парадних старовинних кам’яниць, у неспішності і незмінності міського життя… Це той ледь уловимий дух, за який неможливо не любити Дрогобич, Золочів, Кременець, Бережани,

старий Кам’янець…

Коли б ви не приїхали до Жовкви, місто буде порожнім, залитим великою кількістю світла і надзвичайно фотогенічним. Саме так. Центральна площа, старовинні будиночки на ній, красиві церкви, здається, зроблені задля того, щоб фотографувати їх. Та ні, краще писати картини. Місто для цього ідеально підходить: велика кількість простору, ідеальне планування, велика кількість старовинної архітектури.

Місто знаходиться зовсім поруч зі Львовом, але на нього зовсім не схоже. Автобуси від обласного центру відходять у напрямку Жовкви щопівгодини з автостанції №2 на вул. Хмельницького тв з центру, з проспекту Чорновола. Трохи більше, ніж через півгодини, ви приїдете до Жовкви. До центру відразу їхати необов’язково, а краще вийти на вулиці

Львівській поруч із дерев’яною Троїцькою церквою (1720), щоб її, власне, оглянути. (У червні 2013 р. ця унікальна споруда цілком заслужено була внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.)

Далі цією ж Львівською вулицею йдіть в напрямку центру. По дорозі вам зустрінеться костел Святого Лазаря (1735, нині – православний храм) і надзвичайно величний комплекс домініканського монастиря (XVII ст.) з величезною спорудою – костелом Діви Марії (1653-1655). Будівля трохи, перепрошую, облуплена. Але ця прикрість не позбавляє її величності анітрохи. (Наприкінці 2013 р. фасад відреставрували.)

Далі ви виходите на Вічеву площу, яка вражає великою кількістю пам’яток архітектури і надзвичайно вдалим їх розташуванням. Тут тобі є і замок Жолкевських (1594-1606), і традиційна ратуша (XVII-XX ст.) Але домінантою площі є собор Святого Лаврентія (1604-1618). Храм став останнім притулком для багатьох діячів Речі Посполитої, в тому числі і

для Станіслава Жолкевського та його дружини Регіни.

За Святим Лаврентієм знаходиться василіанський монастир, до складу якого входить Троїцька (у інших джерелах Серця Христового) церква (1612-1905) із дзвіницею (1721-1730).

За церквою знаходиться Глинська брама (XVII ст.), за якою вже, власне, середньовічна Жовква закінчилася. Але не закінчилася сучасна. Якщо йти вулицею Богуна понад «річкою» (сильно сказано про цей потічок), то можна дістатися пам’ятки архітектури XVIII ст. – дерев’яної церкви Різдва Христового (1705), у якій збереглися автентичні розписи XVIII ст. Церква знаходиться на старовинному цвинтарі (чи-то цвинтар навколо церкви) у колишньому передмісті Винники. Йти від центру до храму хвилин 15.

У цілому пам’ятки у Жовкві перебувають у досить непоганому стані. Єдине, що прикро вражає, так це велична і надзвичайно красива синагога. Насправді, велика кількість синагог у Західній Україні мають жалюгідний вигляд. Чому так? Може хтось вважає, що то не українців справа – реставрувати синагоги. Але ж тоді чия то справа? Адже то наша земля. Сподіваємось, наша назавжди. І ніхто крім українців її не відродить. Прикро, що у цьому нескінченому поділі на своїх і ворогів українці втрачають власну історію і гідне обличчя. А жовківську синагогу вважаємо найкрасивішою та найціннішою в Україні.

Закінчимо все ж таки на оптимістичній ноті. Так, Жовква – це справжня українська перлина. І якщо ви, наприклад, перебуваєте з візитом у Львові, але вам набридли темні вогкі вулиці, повні галасливих туристів, не пошкодуйте часу і проїдьтеся до іншого світу – дійсно прекрасного ідеального міста – Жовкви!

Квітень 2006, серпень 2008