Старокостянтинів – місто обласного значення у Хмельницькій області. Розташоване на річках Случ та Ікопоть, за 48 км від Хмельницького.

Старокостянтинів заснований у 1525 р. як село Колищенці. Поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 р., щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці і Колищенці». 5 січня 1561 р. нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину-Василю Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на заснування міста, магдебурзьке право для міста та право на ярмарки. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався Костянтинів, а після заснування міста Новокостянтинова (нині село Летичівського району Хмельницької області) у 1632 р. був перейменований на Старокостянтинів.

Протягом 1561-1571 рр. були побудовані замок та укріплення навколо міста: був насипаний кріпосний земляний вал, укріплений колодами, та побудовані кам'яні башти. Виходом з міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть у бік Острополя, Меджибізькі на річці Случ у бік Меджибожа і Львівські у західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа. Починаючи з 1575 р. кримським татарам жодного разу не вдалося взяти замок, навіть у 1618 р., коли на Поділля вторгалася тридцятитисячна орда.

У 1593 р. під містом були розбиті війська повстанців під проводом Кшиштофа Косинського, у 1595 і 1596 роках через місто проходили війська Северина Наливайка.

У 1599 р. у Старокостянтинові була заснована школа (академія).

У 1648 р. під Старокостянтиновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії Яреми Вишневецького та Домініка Заславського, в якій українські війська отримали блискучу перемогу.

Старокостянтинів був сотенним містом Волинського полку Української держави Богдана Хмельницького.

У 1620 р. місто перейшло у володіння князів Заславських, а у 1682 р. до князів Любомирських.

Після другого розподілу Речі Посполитої у 1793 р. місто увійшло до складу Російської імперії. У 1796 р. Старокостянтинів отримав статус міста.

У 1827 р. у Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служити в армії.

У 1905 р. місто має близько 17 тис. жителів, з яких близько 60% складали євреї. Місто мало дві синагоги, п'ять молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи.

У 1916 р. було прокладено залізницю Гречани-Шепетівка, що проходила через місто. Це сприяло розвиткові міста.

У 1999 р. місто отримало статус обласного значення.

Станом на 2016 р. у Старокостянтинові мешкає бл. 35,2 тис. жителів.

Р.S.
Довгий час вважалося, що місто заснував князь Василь-Костянтин Острозький у 1561 р. Однак виявилося, що Старокостянтинів є літописним містом Кобуд. Про це свідчить "Історична довідка про заснування міста Старокостянтинова Хмельницької області", видана інститутом археології Національної академії наук України після аналізу історичних джерел та проведення археологічних розкопок. Під час розкопок на території замку та домініканського монастиря були знайдені залишки фортифікаційних споруд, кераміки та поховання, які відносяться до ХІІ-ХV ст. Вони аналогічні артефактам, знайденим при розкопках літописного Губина та інших міст Болохівської землі (згадується у "Літописі Руському" у 1150 р., розташовувалася у Послуччі і Південному Побужжі).

Галерея Старокостянтинова