Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Львівська область / Мостиська

Мостиська


Приїдь до мене у Мостиська!!!



Почну, мабуть, з уроку української мови. Чому? Тому що навіть у Мостиськах не вдалося зустріти людину, яка назву цього міста вживає правильно. Чомусь усім здається, що «Мостиська» – це щось (незрозуміло що) жіночого роду. А насправді – це слово чоловічого роду, тільки у множині. Слово «мостиська» утворюється так, як, наприклад, й «хлопчиська» – багато (декілька) хлопчиків від «хлопчисько» – хлопчик. Так і тут: «мостисько» (тобто, місток) – один міст, а «мостиська» – декілька мостів.

А тепер провідмінюємо:
Називний – хто? що? – Мостиська
Родовий – кого? чого? – Мостиськ
Давальний – кому? чому? – Мостиськам
Знахідний – кого? що? – Мостиська
Орудний – ким? чим? Мостиськами
Місцевий – у кому? у чому? – у Мостиськах
Кличний – хто? що? – Мостиська

Урок української мови закінчено. Перейдемо до музики. Так, саме з пісні найкращої групи усіх часів та народів «Брати Гадюкіни» я вперше дізналася про існування Мостиськи, ой, Мостиськ:

Приїдь до мене у Мостиська, кучеряве дівчисько
Третя хата від моста – моя адреса дуже проста


Ось і приїхала я, нарешті. Адже Інтернет обіцяв зустріч з великою кількістю цікавих старовинних пам’яток. І він не обдурив.

Мостиська. Костел Іоанна Хрестителя (1606) та Покровська церква (1636)


Отже, поїхати до Мостиськ ми вирішили не відходячи від львівського вокзалу. Тільки вийшли з поїзда «Київ-Львів» і відразу – привокзальна автостанція (АС-8). Звідси ходить багато маршруток у західному напрямку. От, наприклад, автобус на Шегині – прикордонне село-перехід – проїжджає Мостиськами. Їхати півтори години по дуже поганій роздовбаній дорозі у бік Євросоюзу. (До речі, на зворотному шляху радимо зупинитися у цікавому містечку Городок і оглянути його пам’ятки). Виходимо у центрі міста і починаємо оглядини.

Якщо чесно, то середмістя Мостиськ назвати затишним можна з натяжкою. Нечисленна старовинна забудова, що знаходиться у поганому стані, перемішана з радянськими розвалюхами і сучасними цегляно-пластиковими недобудованими коробками. У центрі – задрипана автостанція, якісь крамнички, кури… Так, це не Ріо-де-Жанейро, а типове українське провінційне містечко, населене заробітчанами. Їм не до архітектури і не до сентиментів, тому й стикалися ми з щирим здивуванням місцевих мешканців, які не могли повірити, що до них приїхали на щось там дивитися.

А подивитися є на що. Мостиська – місто невелике й невисоке, тому довго шукати старовинні культові споруди не доведеться – їх шпилі та бані видно звідусіль.

Перший храм, на який ми натрапили, – костел Іоанна Хрестителя. Коротко історія його така. У 1404 р. король Владислав Ягайло надав маєтності та привілеї парафії, створеній кілька років раніше. Сучасний костел був збудований у 1606 р. на місці двох своїх дерев’яних попередників. У 1648 р. храм був знищений козаками Богдана Хмельницького, але у 50-х рр. відновлений. Також ремонтувався на початку ХХ ст. У храмі ще з XVII ст. був орган, є він тут і зараз (нинішній був встановлений на поч. ХХ ст.)
У дворі храму стоїть статуя Івана Павла ІІ. Тут ростуть магнолії (вони якраз цвіли під час наших відвідин Мостиськ), все красиво впорядковано. Дуже затишно.

Мостиська. Костел Святої Катерини (XVI)


Але час йти далі. Інша цікава пам’ятка середмістя – костел св. Катерини (санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі). Споруджений він був у XVI ст., але монастир домініканців існував на цьому місці ще з XV ст. У 1788 р. монастир було закрито (у зв’язку зі скасуванням діяльності ордену домініканців у Австрії) і храм перетворився на сіносховище. Аж у 1881 р. його передали ордену редемптористів. На початку ХХ ст. було добудовано вежу, яка зараз є основною окрасою і костелу, і усього міста.

Неподалік (а тут, слава Богу, майже все неподалік) є ще один старовинний храм Мостиськ – Покровська церква, яка була збудована у 1636 р. як костел. Зараз храм весь у риштованні – йде реставрація. Крім старовинного іконостасу нам ця церква запам’яталася тим, що в якості скриньки для пожертв там встановлена урна для голосування (що символізує!)

Є у середмісті й два нові храми. Один з них – церква Святого Юра – збудована на місці храму, який постав тут ще у 1611 р., але був зруйнований у період ІІ Світової війни. А ще один храм, що будується у самому центрі, наче призваний домінувати над містом – такий він великий! От на що, а на храми в Україні чомусь завжди знаходяться гроші.

Але що ми все центром та центром? Трохи відхилимося і підемо у напрямку колишнього передмістя Рудники (на північ), адже там – найцікавіше. Пройшли хвилин 15 і перед мостом (ну, не мостом, а так, мостиськом) повертаємо праворуч. Проходимо між двориками приватних будинків і опиняємось на старому цвинтарі. Тут серед старовинних та новітніх могил стоїть Вознесенська церква, збудована ще у 1722 р. (як повідомляє різьблений надпис на самому храмі). Ця проста тризрубна одноверха споруда давно не ремонтована, однак це надає їй автентичного вигляду (на відміну від інших подібних споруд, оббитих пластиком і заквітчаних вбогими пластмасовими квітами). Поруч із церквою є невелика дзвіниця, що у наш час виконує роль складу різного непотребу.

Мостиська. Вознесенська церква, 1722



Час іти далі. Вертаємось до того самого мостика, де ми звернули, й, переходячи його, прямуємо до колишнього передмістя Мостиськ – Рудників. Колись це було окреме село – Рудники Ляцькі (хоча колись все тут було лядське), а зараз це – частина міста. Тут зберігся романтичний палац графа Антонія Страхоцького, збудований у 20-ті рр. ХІХ ст. Він дуже цікавий завдяки тому, що збудований із застосуванням елементів неоготичної архітектури у його правому крилі. Тут є і таке характерне для готики завершення фасаду, і стрілчасті арки, і кругла готична вежа з гострим дахом. Збереглися також деякі господарчі споруди. А колись тут ще був парк зі ставом. На початку 2010 р. була інформація, що палац збираються реставрувати. Так, багато змінилося за ці півтора року в нашій країні, а от рудниківський палац як був задрипаним, так і залишився. Хоча у нього більш приваблива доля, ніж у його побратимів, наприклад, з Підгірців чи Тартакова, які виглядають так, наче в них атомна бомба влучила. У цьому палаці – школа!

Мостиська. Палац Антонія Страхоцького, ХІХ ст.



Звідси зовсім недалеко йти до залізничної станції Мостиська 1, а від неї ще трошки до села Годині, де можна побачити пам’ятку національного значення – дерев’яну Здвиженську церкву. Але то вже зовсім інша історія.

Є у Мостиськ ще одне передмістя – Закостелля, де можна побачити костел кінця ХІХ ст. Але ми за браком часу туди не потрапили.

Ще хочу особливо відзначити мешканців Мостиськ – дуже хороші щирі люди. Але до міста свого ставляться трошки безвідповідально. Адже тут є такий великий потенціал щодо розвитку туризму! Були б Мостиська закордонним містечком (не дай Бог!), то був би затишний туристичний центр. А так… Ну, ви зрозуміли.

Коротка хронологія історичних подій Мостиськ:

1244 – перша писемна згадка про місто в Галицько-Волинському літописі. У цьому році відбулася битва між військами Данила Галицького та чернігівського князя Ростислава Михайловича, який з допомогою деяких галицьких бояр та свого тестя – угорського короля – намагався захопити галицький престол. Битва відбулася на річці Січниці біля Мостища (колишня назва Мостиськ).

ХІІІ – Мостиська – це невелике боярське укріплення

1387 – галицькі землі захоплені польськими магнатами. Мостиська належали тоді до Перемишльської землі

1392 – воєвода Петро з Мостиськ зібрав військовий загін і відвоював на деякий час від загарбників Перемишль, Ярослав, Львів і Галич

1404 – Мостиська отримали Магдебурзьке право

1434 – місто стає центром староства

1498 – перший напад татар на місто

XV-XVII – Мостиська не раз руйнували турки, татари, волохи, шведи

1648 – у Мостиськах і на околицях знаходилися війська Богдана Хмельницького. Восени 1648 р. міщани допомогли Хмельницькому зруйнувати міські укріплення, розгромити шляхетські двори

ХVІІ – у місті було 16 цехів, у тому числі кравецький, ткацький, бляхарський, шевський, столярський, різницький, ковальський, кушнірський, пекарський тощо

1772 – місто увійшло до складу Австрійської імперії