Сокиринці – це село у Срібнянському районі Чернігівської області.

Згадуються вони вперше ще у 1092 р. Але відомими вони стали, коли у 1717 р. їх власником став козацький полковник Гнат Галаган. Отримав він цей подарунок від Петра І як подяку за зраду українського народу. Саме так. У 1708 р. під час Північної війни Гнат Галаган відмовився переходити на бік Івана Мазепи. Але не це прикро (ми тоді не жили – всього не знаємо). А прикро те, що потім запорізький козак Гнат Галаган взяв активну участь у жорстокій розправі над запорожцями. 14 травня 1709 р. Галаган допоміг царським військам полковника П. Яковлєва зруйнувати Стару Січ, яка була тоді майже беззбройна – у ній лишилися тільки старі козаки, отамани та полковники, які вже своє відвоювали. Січовий отаман Яким Богуш вирішив все-таки дати бій, унаслідок чого майже всі запорожці загинули, а тих, що здалися в полон, Галаган посадив на палю та пустив на плотах вниз по Дніпру на пострах тим козакам, які ховалися у плавнях. Запорожці, які вціліли після погрому Січі, вважали Галагана своїм особистим ворогом, і в 1710-1711 рр. повсякчас полювали за ним та його майном на Правобережжі, через що Галаган не міг нормально організувати тут своє господарство.

Ось така історія. Тим не менш, деякі нащадки Галагана залишили по собі значний позитивний слід в історії України. Про одну з перлин, яку подарував Україні цей рід, ми розповімо.

Палацово парковий ансамбль у Сокиринцях бере свій початок ще в середині XVIII ст. У 1763 р. тут почались активні будівельні роботи, зводилася якась подоба парку. Але вже в ХІХ ст. Павло Галаган взявся до справи всерйоз і запросив у Сокиринці садівника І. Бістерфельда, який і запроектував тут регулярний парк. Архітектор П. Дубровський в 1829 р. зводить палац у класичному стилі, прикрашений іонічними колонами і круглою банею.
На території парку існує мальовничий став, також він прикрашений різними декоративними елементами (альтанка, готичний місток тощо).

Протягом довгого часу Сокринці були не просто красивим маєтком, але й осередком культурного життя.

У 1819 р. тут народився Григорій Павлович Галаган, який був великим патріотом України, відомим українофілом. Він зібрав велику бібліотеку української літератури, був знайомий з Шевченком, видавав етнографічні збірки, протестував проти Емського указу 1876 р., що забороняв видання і розповсюдження літератури українською мовою.

У Сокринцях працював кріпацький театр, бували Тарас Шевченко, Микола Лисенко, художник Лев Жемчужников.

А ще у Сокиринцях мешкав і легендарний український кобзар Остап Вересай, під музей якого відведено дві кімнати в палаці.

Зараз у приміщення палацу розташований аграрний коледж. Сам палац перебуває у не дуже гарному стані, всередині його, звичайно ж, не залишилося нічого цікавого, тільки деякі елементи ліпного декору, бальна зала (частина речей з палацу зберігається у Чернігівському художньому музеї). Парк захаращений, його вже давно ніхто не впорядковує. Готичний місток – майже повна руїна, а у мармурової статуї Церери, яка встановлена біля парадного входу у палац, якісь місцеві відморозки цього року відірвали голову.

Не дивлячись на негатив, палац все одно справляє враження величної споруди. Ми вам радимо відвідати з екскурсією це чудове місце.

Сокиринці. Палац, 1829, арх. Павло Дубровський.

Сокиринці. Палацово-парковий ансамбль, XVIII-XIX ст., арх. П. Дубровський, садівник І. Бістерфельд.

Червень 2010