Вперше Городенка згадується під 1195 p. і називаєтьcя поcеленням xлібоpобів і pеміcників у cкладі Галицько-Волинcької держави. У ХІІІ ст. Галичиною прокотилася монголо-татарська навала, яка не оминула й Городенку. Поселення перетворилося на руїну. З часом воно змогло відродитися і повернути своє значення важливого економічного центру. З 1349 р. Галицько-Волинське князівство потрапило під владу Польщі.

У 1490-1492 рр. Покуття стало ареною повстання під проводом Івана Мухи, яке було придушене поляками. Майже 50 років Городенківщина була ареною постійних приграничних воєн між Польщею і Молдавським князівством, яке у XV ст. заволоділо
Буковиною (раніше входила до складу Галицько-Волинського князівства). У 1491 р. молдавський воєвода Стефан Великий здійснив похід на Покуття, спалив Снятин, Городенку, Коломию і дійшов до Галича. А найбільш спустошливим був похід на Покуття воєводи Петра Рареша із 33-тисячним військом у 1531 р. Крім цього, від початку XVI ст. Покуття систематично піддавалося нападам татар. Після того, як молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Туреччини, через його землі відкрилася дорога на Галичину для турецьких завойовників.

Для зміцнення свого становища на захоплених землях та захисту від зовнішніх ворогів поляки починають будувати систему замків. У 20-30-х рр. XVII cт. шляхтич Христофор Стрижемський збудував замок у Городенці. У 1648 р., коли розгорілося повстання під проводом Семена Височана, селяни напали на замок і зруйнували його, після чого він не відроджувався.

У 1668 р. Городенка отримує магдебурзьке право. Місто входило тоді до складу Руського воєводства з центром у Львові і належало до Коломийського староства. Надання Городенці самоврядування створило сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі. У місті двічі на рік відбувалися ярмарки. Торгівлею займалися в основному поляки та вірмени, які стали масово оселятися у місті з початку XVII ст. Вірмени до 1 пол. ХVIII ст. утримували у своїх руках майже всю торгівлю.

Особливо інтенсивно місто розвивалося за часів перебування у ньому графа Миколи Потоцького. Маючи величезні маєтки на Поділлі і Покутті, він навіть мав задум створити у Городенці свою резиденцію. Саме його коштами у місті був зведений один з найкрасивіших храмів України – костел Непорочного Зачаття Діви Марії (1743-1780), побудований триарковий міст через річку Ямгорів («Три мости»). Великі кошти Потоцький вкладав у розвиток міста. Він також надав привілеї євреям, які з середини XVIII ст. потіснили у торгівлі вірмен.

У 1772 р. після першого поділу Речі Посполитої Городенківщина в складі Галичини відійшла до Австрії. Великим поштовхом до розвитку міста став імперський указ про скасування кріпацтва у 1848 р. У місті стали виникати підприємства (млин, крупорушка, спиртовий завод, броварня, печі для виплавляння вапна, каменярня, цукроварня, ґуральня). У 1895 р. через місто було прокладено залізницю.

У 1910 р. у місті було розпочато будівництво української гімназії, виникли товариства «Просвіта», «Сокіл».

Під час Першої світової війни місто було декілька разів під окупацією російських військ, тут відбулося декілька великих єврейських погромів. Утричі скоротилося населення міста під час Другої світової війни, особливо постраждали євреї Городенки, які майже усі були винищені.

Зараз Городенка – невеличке (бл. 12 тис. мешканців) містечко. Досить задрипане (вибачте), але цікаве для тих, хто небайдужий до старовинної архітектури. Тут збереглися видатні пам’ятки. Майже усі вони у не дуже гарному стані (кажемо це із надією на відродження).

Найдавніша споруда міста – Вірменський костел (1706). Колись навколо храму був зведений високий мур, а сам він славився дуже пишним внутрішнім оздобленням. З 1811 р. у храмі був орган. Зараз костел у плачевному стані. (фото поруч)

У 1754 р. коштом Миколи Потоцького у Городенці розпочалося будівництво храму Успіння Діви Марії. Спроектував його Бернард Меретин. Ззовні храм дуже схожий на костел Успіння у Бучачі. Внутрішнє оздоблення городенківського храму (як і бучацького) – справа рук Іоана Георга Пінзеля. У 30-х рр. ХІХ ст. до храму прибудували дзвіницю. Зараз храм відреставрований, зберігся він майже без змін. (фото угорі статті)

Є у місті церква Святого Миколая (1793), яка була збудована на місці старої дерев’яної. (друге фото у статті)

Залишили по собі слід і колись численна єврейська громада міста. Місто було одним з центрів зародження хасидизму, тут діяло декілька синагог. До наших днів збереглася Велика синагога, яка будувалася на рубежі ХІХ-ХХ ст. У грудні 1941 р. німці загнали до неї 2 тисячі євреїв, звідки їх потім вивезли та стратили у Михальчівському лісі.

Але найвідомішою спорудою міста був і є костел Непорочного Зачаття Діви Марії (фото праворуч та велике у центрі статті). Будівництво його розпочалося у 1743 році під керівництвом все тих же Бернарда Меретина та Іоана Георга Пінзеля. Майстри виготовили дерев’яний макет костелу, який був схвалений Миколою Потоцьким. Роботи тривали майже 17 років та завершилися у 1760 р. На той час то була найкраща барокова споруда в Україні. Перед костелом була встановлена коринфська колона, прикрашена статуєю Діви Марії роботи Пінзеля. З північного боку до костелу прибудовані келії, які зводилися одночасно з костелом. Цікаво, що замість традиційних католицьких хрестів на костелі були встановлені родові герби Потоцьких – п’ятираменний хрест «Пілява» (такі ж хрести і на Успенських костелах Городенки і Бучача).

Деінде у місті збереглася старовинна забудова, спотворене у наш час різними вивісками, перебудовами і просто недбалістю.

Травень 2010